Гостюючи у друзів, побачила, як бабуся миє посуд, використовуючи не звичний уже миючий засіб, а соду: «Так нащо отою хімією намішаною мити?» Тоді це здивувало, здалося якимось острахом старшого покоління перед прогресом тощо. А пізніше товариш, що працює в лабораторії, похвалив ту бабцю. Мовляв, і правильно робить, бо майже всі засоби для миття посуду лишаються на тарілках тоненькою плівочкою. І порадив полоскати після миття посуд холодною водою.
А може, вас колись дивував різкий запах прального засобу від речей після їх прання? Чи, пак, може, траплялося бачити кристалики прального порошку, які лишився на щойно випраному одязі? І тоді мимохідь замислюєшся, що це ж лише видимі недоліки, а яким же може бути вплив на здоров'я того, із чим стикаємося в побуті щоденно?
Налякатися низкою жахаючих речей на різноманітних сайтах в Інтернеті та наслухатися порад щодо засобів, яких «ви не купите в магазині, тільки у нас» можна дуже швидко і просто. А от зрозуміти, де правда, а де – вигода, це вже важче. Отже, намагаємося відділити мухи від котлет.
Страшилки для миття посуду
Синтетичні миючі засоби являють собою складні хімічні композиції, основними інгредієнтами яких є поверхнево-активні речовини (ПАР), фосфати, хлор, вуглекислий газ, оксиди азоту, фенол, формальдегід, ацетон, аміак, ензими, вибілювачі, абразивні речовини, ароматизатори – ось далеко не повний список хімічних речовин, які містяться в побутовій хімії і лякають уже своїми назвами. Основу сучасних синтетичних миючих засобів складають поверхнево-активні речовини (ПАР) або аніонні ПАР (а-ПАР). Вони дешеві, тому їх можна отримувати в будь-яких кількостях. Молекули ПАР добре очищають забруднені тканини. Про шкоду цих сполук останнім часом багато хто говорить: мовляв, ці хімічні сполуки дуже агресивні, проникають в мікросудини шкіри, всмоктуються в кров і розповсюджуються по організму. Серед іншого, зазначають, що, потрапляючи в організм людини, ПАР викликають порушення діяльності мозку, нирок, легенів, печінки, алергічні реакції. Особливо агресивною вважають дію аніонних поверхнево-активних речовин (а-ПАР). Їм приписують здатність викликати грубі порушення імунітету, розвиток алергії, ураження мозку, печінки, нирок, легень. А наявність фосфатних домішок у порошках нібито призводить до значного підсилення токсичних (отруйних) властивостей а-ПАР.
Повністю спростувати ці твердження важко і, мабуть, неможливо. Проте можна дослідити, звідки ж береться така тривожна для споживача інформація. Колись моя родичка отруїлася випарами їдких засобів для чищення складних забруднень. А сталося це через банальну людську неуважність, адже на етикетці одного з використовуваних засобів зазначалося, що його категорично заборонено використовувати у поєднанні з іншими засобами. Очевидно, виникла якась хімічна реакція між двома засобами і спричинила не надто приємні результати, після яких у постраждалої людини починається запаморочення від запаху навіть звичайного прального порошку. Ця історія невдалого користування досягненнями хіміків підтверджує лише одне: бути може все, але, перш ніж стверджувати щось напевно, треба з'ясувати, що ж стало причиною прикрого випадку насправді.
Чи можна вважати засіб шкідливим, якщо він вимагає певних умов роботи? Приміром, рідини для чищення труб, які містять луг чи кислоту, при потраплянні на шкіру можуть призвести до опіків чи подразнень, тому слід працювати в рукавичках. Чомусь не виникає паніки, коли радять провітрити кімнату після використання розчинника чи фарбування вікон, бо цього вимагає техніка безпеки. То, може, страхи перед побутовою хімією криються якраз у незнанні правил поводження з нею?..
Не такі страшні миючі засоби…
Натрапляєш отак на інформацію, що миючі засоби не змиваються з посуду, і виникає бажання користуватися пластиковими одноразовими тарілками та виделками. Про те, чи дійсно доводиться «їсти» миючі засоби, запитуємо у Василя Пивоваренка, доктора хімічних наук, доцента кафедри органічної хімії хімічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. «Так, проте важливо не те, що ми їх їмо, а те, в якій кількості, – зазначає науковець. – Як правило, старанне дво-триразове споліскування навіть холодною водою в достатній мірі позбавляє від миючого засобу. Його залишки практично не приносять шкоди, якщо це дозволений засіб». Дехто радить проводити полоскання випраного одягу чи вимитого посуду якраз-таки у холодній воді. Та й чи слід так лякатися того, що може потрапити у шлунок із тарілки разом із їжею, коли значно більше шкоди людина собі часом завдає тією ж таки їжею, вирощеною на хімії та гормонах…
Окрема тема – алергійні реакції. За деякими даними, в Україні 70% людей страждають на різного типу алергії. «Алергію викликають лише найбільш дешеві пральні засоби – де у складі є додецилсульфат натрію (sodium dodecylsulfate, SDS, він же – лаурилсульфат), а також всі інші органічні сульфати, – пояснює Василь Пивоваренко. – Більшість мийних засобів, як правило, не викликає алергії (зауважу, що у деяких людей алергія з’являється вже від страху її отримати). Алергія, почервоніння можуть виникати від знежирення шкіри після миття милом чи пральним порошком. У таких випадках слід застосовувати креми». Проте багато з сучасних миючих засобів містять так звані кондиціонери – ті ж самі жири чи схожі на них природні сполуки. Після контакту з такими засобами руки чи тіло можна не змащувати кремом. «Звичайне мило є найбезпечнішим миючим засобом для посуду, тому найбільш чутливим до побутової хімії людям раджу використовувати мило», – додає Василь Пивоваренко.
Тих, кого непокоїть запах прального засобу на білизні, науковець заспокоює: «Запах не є небезпечним, бо пахне ароматизатор, а не мийний агент. При нормальному (правильному) полосканні не слід боятися навіть одягу, випраного у дешевих мийних засобах (тут лиш певна небезпека для високочутливих людей)». Василь Пивоваренко зазначає, що дешеві засоби небезпечні лише при прямому контакті, наприклад, при занурюванні рук у пральний розчин.
Що ж стосується залишків миючих засобів на одязі, посуді та шкірі людини, то страшилки про те, що нібито поверхнево-активні речовини потрапляють у кров і завдають нищівного удару по здоров'ю людини, роз’яснили і в деякій мірі спростували науковці Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя при токсикологічному дослідженні синтетичних миючих засобів на основі поверхнево-активних речовин «Здатність шкіри людини адсорбувати аніонні ПАР».
Зокрема дослідження свідчить, що залишки аніонних поверхнево-активних речовин на тканинах білизни є невисокими. Проте в умовах підвищеної вологості, температури повітря, фізичного навантаження, потовиділення в окремих осіб, які є чутливими до хімічних речовин, може спостерігатись подразнення шкіри в місцях найбільшого контакту тканини білизни зі шкіряним покровом людини. Під час контакту із засобом на основі ПАР зменшується кількість ліпідів на шкірі, що й призводить до подразнення. Тут слід, як уже зазначав хімік Василь Пивоваренко, застосувати жирний крем. Натомість у людей які працюють на виробництві синтетичних миючих засобів підвищується ризик захворювань дерматитами. Науковці й автори дослідження пояснюють це наступним чином: «Поверхнево-активні речовини взаємодіють з ліпідно-білковими мембранами клітин органів і систем, чим викликають зміни структури, функціональних елементів клітин. Вплив ПАР на морфологічну структуру мембрани супроводжується змінами ферментативної активності її білків. Змінений білок сприймається імунним апаратом як чужорідний і проти нього виробляються антитіла. Так можна уявити сенсибілізацію організму до ПАР. При латентній сенсібілізації відбувається перебудова реактивності організму. Цим і обумовлено розвиток дерматитів та ринітів у працюючих на виробництві синтетичних миючих засобів».
У побуті ж людина не стикається з побутовою хімією настільки часто і тісно, тому тут варто лише з метою профілактики дерматитів слідкувати, аби розчини миючих засобів не викликали інтенсивного знежирення шкіри, рівень рН при цьому не повинен перевищувати 9. Також для зменшення шкідливого впливу краще використовувати засоби, в яких вміст поверхнево-активних речовин не перевищує 5%. Проблема лише в тому, що не кожен засіб на етикетці має відповідну інформацію. Ще один спосіб уберегти себе – читати інструкцію перед застосуванням будь-якого засобу. Серед опитаних у рамках дослідження користувачів побутовою хімією, які дотримувалися інструкції щодо застосуванню СМЗ, також є скарги на здоров'я, але їх значно менше.
Найбільше досліджено вплив ПАР на організми людей, які працюють на виробництві побутової хімії. Натомість важко встановити безпосередній зв'язок між використанням «хімії» в побуті та захворюваннями людей. Вчені подають висновок: «Отже, багаторазове застосування СМЗ в побуті створює депо аніонних ПАР на шкірі людини. На основі численних досліджень можна стверджувати, що величина аніонних ПАР 1–2 мкг/см2 на поверхні шкіри рук та передпліч є не шкідливою для здоров'я людини». Проте виміряти реально в побуті це важко.
Шкода довкіллю
Про «короткострокові» наслідки використання побутової хімії тепер більш-менш зрозуміло. Проте навіть убезпечившись правильними дозами і нормами, ми все одно ставимо себе під загрозу тих самих синтетичних миючих засобів. Тільки вже не ту загрозу, яка одразу дасть про себе знати почервонінням чи свербінням, а таку, що нагадає про себе з часом. Адже коли щодо безпосереднього впливу на організм побутової хімії та наслідків такої взаємодії ще точаться суперечки, то щодо впливу цієї самої хімії на стан довкілля проблема окреслена чітко й однозначно.
Наймасовішими пральними порошками у світі були і є засоби на основі сполук фосфору. Численні дослідження вчених із різних країн встановили, що такі засоби завдають величезної шкоди довкіллю. Координатор напрямку «Питна вода та санітарія» Всеукраїнської громадської організації «Мама-86» Ганна Цвєткова зазначає: «Основна проблема з миючими засобами – значний вміст фосфатів, які потрапляють у наші комунальні стоки і через брак ефективних технологій очистки стічних вод». Спеціаліст відзначає, що за останні роки обсяг фосфатів, що скидаються у водойми, зріс у кілька разів. «Високий вміст фосфатів, фосфору у наших водосховищах провокує цвітіння синьозелених водоростей на всьому каскаді Дніпровських водосховищ», – підсумовує пані Ганна. Приміром, триполіфосфат натрію, який складає основу більшості порошків, при пранні зменшує жорсткість води і покращує миючу дію порошку. Проте має здатність проходити крізь найсучасніші очисні системи і потрапляти у відкриті водойми. Лише 1 грам триполіфосфату натрію стимулює освіта 5–10 кг водоростей. Як наслідок, у великих кількостях виділяється метан, аміак, сірководень. А чим більше у воді всякої суспензії, тим менше шансів використовувати річки і водоймища як джерела питної води. А ця проблема все більше турбує сучасне людство.
Фосфати – не єдине лихо для довкілля. Сергій Івко, президент громадської екологічної організації «Спілка друзів природи», зазначає: «Є такі поверхнево-акивні речовини, які добре змивають жири. Але, крім корисних якостей у господарстві, мають шкідливий вплив на довкілля, зокрема водойми. Так, більшість ПАР досить вільно проходить через систему очищення стоків каналізації та потрапляє у воду. Складаючись із сполук, що активно споживаються мікроскопічними та нитчастими водоростями, вони спричиняють масове цвітіння водойм. Якби за ростом водоростей встигали розмножуватись їх споживачі (риби, комахи, молюски), то проблеми не було б, а так ці водорості згодом відмирають, починають гнити і отруюють воду сірководнем та метаном». Такі процеси у водоймах явно не на користь їх мешканцям, які, окрім цього, страждають ще й на брак кисню, що його поглинають водорості. Водойми вже не приваблюють туристів чистотою води, а рибалок – різноманіттям риби адже її стає все менше через брак кисню.
Проста альтернатива
Якщо ви не впевнені у тих миючих засобах, що пропонують у магазинах, і вас турбує проблема забруднення миючими засобами довкілля (а це має, хоч і в перспективі, вплив і на здоров'я людини), абсолютно реально зменшити обсяги використання побутової хімії. І зробити це дуже просто, а головне – не дорого. Отже, кілька практичних порад: як навести лад у помешканні без застосування побутової хімії.
Лимонна кислота допоможе позбутися накипу в чайнику: варто лише прокип’ятити один пакетик із водою.
Харчова сода допоможе вимити посуд і довести його до блиску не гірше, ніж звичайні миючі засоби. Також її можна використовувати для чищення та полірування столового срібла та срібних прикрас, а також алюмінієвих, сталевих, хромових поверхонь. Вона стане у пригоді для чищення та дезодорування холодильника. А також допоможе впоратися із забрудненими килимами й оббивними матеріалами на меблях.
Вантуз впорається із засміченими санвузлами не гірше за спеціальні хімічні засоби для пробивання засмічень.
Сік лимона допоможе впоратися з плямами іржі на посуді та відполірувати столове срібло. Його можна використовувати під час миття скла і видалення плям з алюмінію, одягу та порцеляни.
Натуральні природні масла та есенції чудово замінять освіжувачі повітря, до того ж вони полегшують дихання при нежиті та використовуються для профілактики застудних захворювань та загального зміцнення імунітету. За допомогою ароматичної лампи освіжити повітря у приміщенні та наповнити пахощами на будь-який смак можна вже за п’ять хвилин.
Оцет чудово очищає плитку, кахлі, видаляє накип, воскові плями та плями від різноманітних смол. Також розчин у розрахунку чайна ложка оцту на літр води допоможе вимити скло, не лишаючи розводів. За допомогою оцту можна також чистити цеглу і камінь.