В умовах дедалі сильнішого тиску боку Євросоюзу та США, 15 травня було для української влади ледь не останнім шансом більш-менш красиво вирішити «проблему Тимошенко», бо саме на цей день в Брюсселі було призначено засідання Ради співробітництва Україна – ЄС. І в цей же день Вищий спецсуд із розгляду цивільних та кримінальних справ приступав до розгляду касаційної скарги захисту екс-прем’єра по «газовій справі». Відповідно до української юридичної практики, скасувати вирок Тимошенко можна було б досить швидко – наприклад, якби касаційна інстанція встановила, що в діях екс-премєра був відсутній сам склад злочину, на чому постійно наголошують її адвокати.
Але в те, що люди в мантіях дозволять випустити Тимошенко на волю, не вірив навіть її захист. Ще перед початком засідання захисник екс-прем’єра Сергій Власенко озвучив два можливих варіанти розвитку подій: або справу повернуть в апеляційний суд, або відкладуть її розгляд, так чи інакше залишивши Тимошенко в неволі.
Сумніви в можливості оптимістичного для неї сценарію посилилися вже перед самим засіданням. Для слухання справи виділили, мабуть, найменшу кімнатку в історичній будівлі суду на Печерську. В залі ледве вмістилися з два десятки нардепів, двоє прокурорів, троє суддів та п’ятеро захисників Тимошенко.
Одному з них, Миколі Титаренку, через брак місця взагалі довелося розмістися в глядацькому залі. Журналістів же взагалі туди не допустили, натомість відвівши їх до залу, де проходять пленуми суду і організували пряму трансляцію засідання. Через погану якість звуку та гомоніння нардепів, які не змогли влізти до «судової кімнатки», журналісти ледь розбирали, про що йшла мова.
Сторона прокуратури, вперше за всю новітню історію судових процесів над Тимошенко, виявила неабияку турботу про додержання прав Юлії Володимирівни, запропонувавши перенести засідання через відсутність екс-прем’єра у зв’язку з хворобою. Але це категорично не задовольняло захист – його стратегія полягає в тому, щоб якомога швидше пройти всю вертикаль судових оскаржень в Україні (нинішня касація є останньою сходинкою) і передати справу в Європейський суд з прав людини на розгляд по суті. Держобвинувачення спиралося на місячної давнини рішення Конституційного суду, яким передбачено, що особа має право бути присутньою при розгляді своєї справи у будь-якій інстанції.
Адвокати такою постановкою питання відверто обурилися і наголошували, що присутність на засіданні – це право, але аж ніяк не обов’язок підсудного. Більше того, Власенко надав суду листа від Тимошенко, в якому вона просила слухати справу за своєї відсутності.
Для прийняття рішення суддям знадобилося десь пару хвилин. Вони чомусь вирішили навіть не ходити в нарадчу кімнату (може, щоб двічі не продиратись крізь тисняву в залі) і ухвалили рішення на місці.
Головуючий суддя Станіслав Міщенко тихо щось сказав. Що саме, стало зрозуміло по реакції залу, який вибухнув обуренням, – суд постановив перенести розгляд справи аж на 26 червня. «Що це за суд!», «Ганьба!», «Ви не судді!» – репетували нардепи, один в один як кілька місяців тому ще в Печерському суді. Щоправда, на відміну від суду на Хрещатику, в залі були відсутні представники судової міліції (можливо, і для них не вистачило місця), тож нардепи, в принципі, могли вчинити над людьми в мантіях самосуд прямо на місці, але натомість поспішили з тісної кімнатки у залитий сонцем двір суду, де вже давав брифінг Сергій Власенко.
Адвокат повідомив, що захист екс-прем’єра звернеться до Європейського суду вже в найближчий час, не чекаючи завершення касації. Можливість такого кроку пояснив кореспондентуТижня інший захисник Тимошенко, Микола Сірий: «Як правило, Європейський суд бере до розгляду справи, можливість захисту по яких повністю вичерпана в системі національного правосуддя, – кандидат наук Сірий за звичкою говорив чіткими науковими формулювання, – але, враховуючи, що касаційний суд не має наміру встановлювати правову ясність у справі, європейський суд може на це зважити і взяти скаргу до розгляду».
Пояснити позиції іншої сторони взялася прокурор Оксана Дрогобицька, яка не виявила ані долі хисту у спілкуванні з медіа, який був притаманний її попередниці на інших етапах розгляду справи Лілії Фроловій. «Справу перенесено, оскільки зараз засуджена Тимошенко перебуває на лікуванні, і вона не може реалізувати своє право (бути присутньою в суді – Ред.) Справу перенесено на 26 червня 2012 року», – повідомила Дрогобицька те, що всі і так вже знали, й одразу наразилася на логічне зауваження з боку преси: «але ж це її право, а не обов’язок, і вона у своєму листі від цього права відмовилась!» «Справу перенесено у зв'язку з хворобою Юлії Володимирівни, оскільки вона не може реалізувати своє право», – розгублено повторила вона. «Чому ви не взяли до уваги лист Тимошенко?» – наполягала преса. Дрогобицька розгубилась, зробила кілька маленьких кроків назад, а потім взагалі розвернулась і зникла в будівлі суду.
Преса залишилася без відповіді, а влада – без будь-яких аргументів на користь того, що вона хоч якось прислухається до думки світової спільноти.