Візьмемо, наприклад, картоплю. Це сьогодні ми сприймаємо її як щоденну їжу та купуємо на кожному розі, а чотириста років тому цей овоч був причиною буремних подій. У XVII столітті в Європі траплялися так звані картопляні бунти – масові народні виступи проти висадки картоплі, яку селяни довго не сприймали, як городню культуру. Звучить смішно, але виступи були дуже серйозні. Щоб вгамувати бунтівників доводилося навіть використовувати війська. Люди просто шаленіли через картоплю, та готові були вбивати одне одного лише б тільки її не саджати та не їсти.
У Європі овоч стикався з фанатичним неприйняттям. У Франції та Німеччині картоплю називали «чортовими яйцями» через те, що вона зріла у землі. Католицька церква взагалі проявила неабияку фантазію, нарікши картоплю «плодами підземного пекла». Сьогодні подібну дурню можна почути хіба що на концерті групи «Корозія металу», але у середньовіччі було не до жартів. Європа постійно голодувала через нестачу їжі, та як не змушували селян королі та курфюрсти рятуватися картоплею, забобонний страх був більшим, ніж страх голодної смерті. Картопля приживалася довго та криваво.
У Росії її шлях був ще важчим, з місцевою специфікою. На схід Європи картопля потрапила пізніше, а вкорінювалася ще болісніше, ніж у західних князівствах. Проти картоплі в Росії воювали ще якихось 170 років тому. У 1842 році цар Микола І видав наказ про обов’язкову посадку картоплі, після чого селян стали примушувати розводити цей овоч. Поширення картоплі ледве не призвело до справжньої громадянської війни. У повстанні проти неї брали участь близько півмільйона людей в майже усіх центральних губерніях Росії. Як і у Європі, картоплю росіяни пов’язували з сатаною, та називали її “диявольським яблуком».
Читаючи про все це тепер, у ХХІ столітті, вражаєшся середньовічному дикунству. Ну як це так – боятися картоплю? Це ж божевілля. Воювати та вмирати за те, щоб тільки не мати на городі картоплі – взагалі щось за межами здорового глузду. Хто сьогодні буде робити те ж саме? Хіба що хтось хворий на шизофренію.
Між тим, як явище, картопляні бунти у сучасному світі нікуди не поділися. Ми постійно стаємо свідками тієї ж самої божевільної боротьби темних прошарків суспільства проти незрозумілих для них явищ та нововведень. Як і в часи середньовіччя, малоосвічені громадяни вбачають у них сатанинську природу, та відмовляються приймати, не зважаючи на зручність та корисність. Істеричним нападкам піддаються біометричні паспорти, індивідуальні податкові номери, ювенальна юстиція та навіть євроінтеграція, шлях якої обрала Україна.
Просто зараз в Україні відбувається справжнісінький картопляний бунт. Найбільш консервативні верстви населення, релігійні фундаменталісти, прибічники тоталітарних ідеологій минулого століття повстали у відповідь на агресивні та рішучі дії просунутої частини суспільства, яка жадала змін. Прогрес викликає в них відчайдушне неприйняття. Європа здається Содомом, з яким вони готові битися на смерть, так само, як їх пращури билися з «диявольським яблуком». Тому прагнення сучасних та освічених українців інтегруватися до спілки найбільш розвинутих держав світу, бачиться суцільною катастрофою та заколотом темних сил.
Мабуть, через 50-60 років, коли європейські стандарти життя стануть в Україні такою ж буденністю, як зараз картопля, онуки сучасних сепаратистів так само будуть сміятися з того, що хтось колись міг виступати проти прогресу. Абсурдні «антимайдани», учасники яких фактично самі вимагали не боротися за їхні громадянські права, божевільні ДНР та ЛНР перетворяться на історичний курйоз, раптовий рецидив середньовічного дикунства, який будуть вивчати, як феномен.
Шкода тільки людей, яким доведеться померти через темряву та невігластво. Бо померти їм доведеться по справжньому і вже зараз. І для нас це буде зовсім не смішно.