Карпатська різня бензопилою

Щонайменше 30 загиблих, 10 млрд грн збитків – така нині ціна повеней, що регулярно накривають Західну Україну. Екологи і ЗМІ левову частку провини за стихію покладають на заготівельників деревини, чиновники – переважно на примхи природи. Голова Держкомітету лісового господарства, комуніст Микола Тимошенко переконаний, що причиною повеней є «надмірна кількість опадів, накладання піків водності річок, підсилені антропогенними факторами, а не масова вирубка лісів». Та, наприклад, мешканці села Сушиці Старосамбірського району (Львівська область), що неабияк потерпіло від серпневого потопу, можновладцю не вірять і вимагають негайно припинити лісозаготівлю біля Дністра. Інакше погрожують перекрити залізницю.

 

Ще з 2000 року в Україні діє мораторій на масову вирубку карпатських лісів. І саме після ухвалення відповідного закону в Західній Україні почали виникати приватні пилорами. Як гриби після дощу. Цей парадокс пояснюється просто: мораторій де-юре захистив ліси Карпат від винищення під корінь як природного явища, однак лишив безліч шпаринок для їх комерційного використання. Адже він не заборонив промислову вирубку як таку, а лише «суцільні рубки на гірських схилах у ялицево-букових лісах». Закон дозволяє вибіркові рубки, поступові, вузьколісосічні та, звісно, санітарні. Тобто рубати можна, але так, щоб від лісу лишилися хоч якісь ознаки. Отже, навіть браконьєри не порушують мораторію, вони просто діють без відповідних дозволів.

 

 

Де самовільно масово вирубують ліс, побачити нескладно. Є в селі пилорама, отже, є й бензопили, і вночі вони точно працюють. Не так давно тільки на Прикарпатті налічувалася майже тисяча пилорам. Усі вони зазвичай ріжуть і нелегально добутий ліс. Їх розквіт припав на згаданий 2000 рік. Тоді, крім запровадження парламентом мораторію, тодішній губернатор Михайло Вишиванюк видав сумнівне з погляду закону розпорядження про заборону вивезення за межі області лісу-кругляку. В результаті почали масово виникати пилорами. І, відповідно, масова вирубка лісу.

 

Років вісім тому проблема вирубок лісу була постійно на слуху. Били тривогу всі кому не лінь – від екологів до звичайних лісників. Але невдовзі незаконна вирубка раптово зникла з офіційних рапортів, ніби браконьєри одночасно поскладали сокири. У лісгоспах цей феномен пояснюють просто: «Добре працюємо, пильно охороняємо». Але зі сторони це виглядає як банальне замовчування проблеми. Переконуватися в цьому я поїхав до Косівського району Івано-Франківщини.

 

Проводжу нескладний, але вель­ми дієвий експеримент. Заходжу на кожну зустрічну пилораму і пропоную купити п’ять кубів краденого лісу. На першій лісопильні мені ввічливо відмовили: «Спасибі, хлоп­че, та поки що не треба». Але на решті радо погодилися купити нелегальний товар. На одній із них навіть про ціну вдалося домовитися й отримати кілька порад, як обійти лісову охорону. «Якщо ліс нормальний, 27–30 см у діаметрі, то 370–350 грн за куб, – пояснює чолов’яга. – А лісової охорони не бійся, з ними на місці можна домовитися».

 

За словами Романа Олійника, заступника начальника Івано-Фран­ківського обласного лісгоспу, власникам пилорам ліс для заготівлі продається тільки з аукціону, та й то в об­меженій кількості. Якщо до цього додати купу потрібних дозволів і довідок, та ще й податки, то прибуток у приватної пилорами мізерний. Тому до легального лісу охоче докуповують крадений. А контролювати офіційно зареєстровані пилорами майже неможливо. Адже за законом перевіряльники без дозволу хазяїна не мають права навіть заходити на приватну територію лісопереробок. «Процедура дуже усклад­нилася, – розводить руками Роман Олійник. – Треба отримати повноваження для того, щоб зайти на пилораму, мати дозвіл на перевірку. І ще довести під час перевірки, що деревина, яку ми знайшли на пилорамі, нелегального по­ходження, а це дуже складно».

 

Приватні пилорами – це справжня біда, стверджує еколог, почесний директор Інституту екології Карпат Михайло Голубець. «Їх тисячі, й усі вони працюють на краденій деревині», – переконаний він. І пропонує взяти приблизну цифру 2 тис. пилорам, помножити її щонайменше на 250 днів, протягом яких можна рубати дерева, й орієнтовну цифру 1 м3 (щонайменше стільки за день на лісопилку по­трапляє браконьєрського дерева). «У результаті ми отримаємо та­ку кількість зрубаної деревини, що в багато разів перевищить кількість, передбачену державними планами з лісозаготівель», – підсумовує він.

 

Половину лісопилок у Косівському районі Івано-Франківщини контролює такий собі пан Микола – у нього їх п’ять. Застати його на місці не вдалося – за словами робітників, він по­їхав за кордон у справах. Але лісоруби радо поділилися номером мобілки шефа. Телефоную, вітаюся, кажу, що хотів би продати для початку п’ять кубів лісу. «Візьму ліс по 250 грн за куб, – відповіли на тому кінці. – Чому так дешево? А тому, що ліс же у тебе, за великим рахунком, крадений. А я гарантую цілковиту безпеку пересування по району. Якщо патруль злапає, то все залагоджу, навіть не переймайся цим – просто зателефонуй мені й дай слухавку лісникові».

 

 

 

Розібратися у тому, що діється в українських лісах, – справа непроста. Майже 10 млн га, сотні користувачів, серед яких є й приватні. Хоч би скільки переконували лісники, що у них все чисто і за законом, однаково не віриться. Один тільки факт: не голосування комуністів за відставку Юлії Тимошенко влітку минулого року було щедро винагороджено. Зміною на посаді голови Держкомлісу. Очевидно, що член Компартії Микола Тимошенко обійняв цю посаду не завдяки спів­звучності прізвища з прем’єр­ським.

 

Спробуємо розібратися з таємницями лісового господарства на прикладі Івано-Франківської області, добре знайомої авторам цих рядків. Тут лісовий покрив займає 600 тис. га – більше половини площі області. Керівники лісгоспів – люди поважні. Їх і в очі, й позаочі називають генералами. Лісокористувачів у області вистачає. Це й 13 державних лісогосподарських підприємств, які за давнім звичаєм називають лісгоспами, військовий лісгосп, який досі щось маскує на площі понад 10 тис. га (на запитання, навіщо їм ліс, відповідають: «Робимо ящики для снарядів і патронів»), приватне господарство «Чорний ліс», а також обласні лісгоспи, Державне управління справами та національні парки.

 

До речі, про національні парки. Тут промислова вирубка деревини заборонена. Проте ліс рубати все одно треба. Є таке поняття, як санітарна рубка. Так ось, у 2007 році в Карпатському національному пар­­ку, тобто в заповідній зоні, офіційно під санітарну рубку потрапило 70 тис. м3 деревини (ринкова вартість – 21–28 млн грн). Це більше, ніж промислово вирубують у багатьох лісгоспах. Науковці в лісовій галузі, коли чують таку цифру, протирають вуха, перепитують, потім кажуть, що такого не може бути. «Якщо це так, то це катастрофа», – твердить Іван Калуцький, завідувач кафедри екології та рекреації Прикарпатського національного уні­верситету.

 

Іван Калуцький бідкається, що можлива заборона промислового вирубування деревини від РНБО у Карпатах матиме погані наслідки для лісу. «Коли йдеться про заборону рубок лісу, тут треба підходити дуже обережно. Моя позиція – зменшувати рубки, особливо суцільні. Але робити це зважено, – каже науковець. – На території нашого регіону понад 3 тис. сіл. Соціальна ситуація дуже напружена, особливо в гірських селах, де люди сьогодні перебувають у скрутному становищі. Вони працюють у лісовому господарстві. Заборона офіційного лісокористування залишить їх без роботи й підштовхне до порушень. Законна рубка лісу, яка проводиться під керівництвом лісника, не завдасть такої шкоди, як самовільна. Нелегали ж рубають не там, де треба, а там, де легше взяти…»

 

За приблизними підрахунками, тіньовий оборот деревини в Україні становить «якихось» $30–40 млн на рік. На думку чиновників, він не катастрофічний. Вони вказують на той факт, що площа лісів в Україні зростає, а щороку садять більше, ніж вирубують. Та їхній оптимізм не поділяють екологи. Наша країна, за їхніми спостереженнями, має доволі малу лісистість, особливо порівняно з нашими сусідами. «Загалом по Європі меншу лісистість має хіба що Молдова», – бідкається Михайло Голубець.

 

 

 

Юрій Бодоряк, голова Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Івано-Франківської області, отримав з Інституту лісництва науковий висновок: вирубка лісів на масштаби минулорічного потопу майже не вплинула. З науковцями згодне управління лісового господарства області. «З одного боку, я не можу не вірити їм, – зітхає пан Бодоряк, – з іншого – як громадянин вважаю, що вона (вирубка. – Ред.) все-таки мала вплив, хоча й не такий великий – щонайбільше 3–4%». На його думку, цей вплив проявився не в самому факті вирубки, а в недотриманні технології – залишки лісу потрібно вивозити якомога далі від русел річок, щоб вони не створювали загат на шляху води. Це роблять не завжди. «Важливою проблемою є також підмивання коренів дерев, що ростуть уздовж річок, за цим ніхто не стежить, – продовжує він. – Такі дерева наробили цього разу чимало лиха».

 

Нагадаємо, що підмиті корені дерев і залишки лісозаготівель минулого літа створювали між опорами мостів загати. Як наслідок – мости не витримували, руйнувалися, і цілі райони з кількатисячним населенням на деякий час опинилися в ізоляції.

 

«Варварська вирубка стала найбільшим посилюючим чинником для збільшення руйнівної сили стихійного лиха, – погоджується з паном Бодоряком заступник голови Чернівецької облдержадміністрації Віталій Усик. – Ліс – це той запас, куди можна акумулювати воду. Тож якби всі території були заліснені, то масштаби лиха могли бути значно меншими. Не можна не згадати і про безлад, що супроводжує вирубку лісів. Адже всі ті невивезені залишки утворювали затори для води, що надходила дуже швидко. А за такої великої кількості опадів – 370 мм за 3 дні – будь-який затор формує загату, що, у свою чергу, миттєво створює величезний вал води, який щонайменше вдвічі збільшує руйнівну силу повені».

 

«Якби лісу було більше, то зайва вода спочатку б сходила через внутрішньоґрунтові стоки, а вже потім, коли вони заповнилися, пішла б униз, – переконаний еколог Михайло Голубець. – Усе одно повінь була б, тільки з меншим підняттям рівня води та більш тривала в часі».