Є певність, що Армагеддон попереду, як і Золотий вік, у який вірило багато гуманістів? Сліпий Гомер був переконаний, що людина йде по життю спиною вперед: бачить, що було, але не бачить, що буде. Хто має очі, не побачить, хто має вуха, не почує, але інтернет не має ні того, ні того, тому він усе знає.
Вигадливі та моторошні покарання грішників у пеклі Данте — дрібниці порівняно зі щоденним випуском новин. І вже немає жодних сумнівів, що всіх чотирьох вершників Апокаліпсису може легко замінити одна вантажівка. Проте хто ж знав, що треба боятися не вершника, а його залізного коня, машини, що вбиває дедалі більше громадян, лишаючи неушкодженими водіїв.
Останнім часом особливо почастішали випадки, коли в людей на вулицях врізаються автівки. Це може бути й ДТП, як-от подія 18 жовтня в центрі Харкова, коли дівчина на Lexus протаранила натовп. А може бути й ретельно спланований теракт. Наприклад, торішня трагедія 14 липня у французькій Ніцці, де виходець із Тунісу на 19-тонній вантажівці в’їхав у людей, які спостерігали за салютом (86 загинуло, 458 постраждало). Або нещодавнє жахіття 31 жовтня в Нью-Йорку, де уродженець Узбекистану на пікапі їхав 20 кварталів велосипедною доріжкою, збиваючи пішоходів (8 загинуло, 12 постраждало). Прикметно, що водій американського пікапа, ніби знущаючись, мав при собі лише пневматичну (пейнтбольну) і травматичну зброю. Символи смерті змінилися, і вбивати тепер зручніше не кулями, а колесами й бампером. Для новітніх камікадзе дуже важливі комфорт і безпека кабіни, м’які крісла й повітряна подушка, яка врятує під час дострокової зупинки місії.
Читайте також: Нерівні проти рівних
На початку ХХ століття Ford моделі Т був найбільшою мрією обивателів, а нині нам лишається хіба що бажати, щоб нас зненацька не переїхали. І правда на боці Гомера: достеменно не знаючи, що буде завтра, ми роковані пам’ятати день вчорашній, у якому вже було все те, що буде незабаром.
1975 року режисер Пол Бартел за мотивами оповідання Іба Мельхіора «Гонщик» зняв стрічку «Смертельні перегони 2000» з Девідом Керрадайном і Сільвестром Сталлоне про вигадані щорічні перегони в США, де переможцем стає той, хто не тільки приїде до фінішу першим, а й уб’є своєю автівкою під час заїзду найбільшу кількість мирного населення (найбільше балів дають за стариганів, найменше за малюків). Задля ефектності й ефективності машини обладнані різноманітним озброєнням, тож усе має відбуватися невимушено, криваво та весело. Хоча у фільмі є й повстанці, які хочуть, щоб президент заборонив перегони, а поки цього не сталося, вони полюють на гонщиків. Аж ніяк не шедевральне видовище, але в «Смертельних перегонів 2000» є римейк (2008), два приквели (2010, 2013) і сиквел (2017), а ще культовий статус і низка відданих фанатів.
1997 року, надихнувшись фільмом Бартела й трилогією «Скажений Макс», комп’ютерники розробили аркадну гру «Carmageddon» — від слів сar (машина) й Армагеддон (згадуване в «Одкровенні» Йоана Богослова місце останньої битви добра й зла під час кінця часів). У грі під музику гурту Fear Factory (яка заледве перекриває розпачливі зойки та крики постраждалих) треба спритно й методично знищувати інші машини та чавити пішоходів, і що більше, то краще. Численні патчі давали змогу додати забаві ще більше цинізму та патологоанатомного гумору. Зрозуміло, що «Кармагеддон» цензурований і заборонений у багатьох країнах, але це радше сприяє його популярності. Пізніше ці маленькі радощі пішоходонищення запозичили розробники всім відомого GTA, бо геймерам треба догоджати й ненав’язливо готувати їх до реального життя.
Чиатйте також: Перевиробляй і споживай
Когось непокоять кровопролитні репортажі ЗМІ, але їхні сюжети дедалі частіше повторюються. Новини нині нагадують кадри зі старих фільмів і комп’ютерних ігор, а дежавю стає нормою. Ми здогадуємося, що буде далі. Варіантів фіналу безліч, але нічого нового не очікується.
Не знаємо напевне, але відчуваємо, що колись подібне вже відбувалось, а винен у нашому теперішньому невіданні Прометей. Він, за версією «батька трагедії» Есхіла, подарувавши людям разом із вогнем ще багато різного, натомість забрав у них можливість передбачати майбутнє, бо через це вони були нещасливими. Втім, ще Гомер здогадувався, що ніякого Золотого віку попереду немає, а уявлення про нього — це лише спогади про колишнє раювання.
Не бійся завтра, воно вже було вчора. Пам’ятай день прийдешній і готуйся до дня минулого.