Ранок, підходи на Грушевського, 5 уже займають активісти. Хто з Автомайдану, хто з Демальянсу, хто із Самооборони, хто просто так, з Майдану. Вимоги у всіх різні: автомобілісти продовжують наполягати на скасуванні утилізаційного збору, хтось вимагає жорсткіших покарань для сепаратистів. Більшість виступає за люстрацію. Для початку хоча б суддів.
«Не розбирайте барикади, розберіться з корупцією» – поширене цього дня гасло в руках людей у камуфляжі і не тільки.
Доки знадвору народ вистоював люстрацію, депутати вирішували, як і на скільки карати сепаратистів. Масове бажання останніх утворювати власні «республіки» справили на народних обранців неабияке враження, тож вони вирішили трохи закрутити гайки і посилити відповідальність за заклики і дії по розділенню країни. Лунали пропозиції саджати таких діячів на 15 років, хтось пропонував довічно. Втім, як завжди, відзначилися комуністи. Щойно лідер червоних вийшов до трибуни, запахло смаленим. Народ знадвору почав гучно «ганьбити» ідейного послідовника вождів, окремі колишні опозиціонери напружились. Петро Миколайович, здавалося, і не помічав цього. І вже за старими, як сам світ, тезами, почав нещадно «аблічать» порушників спокою. Винними, як не дивно, виявилися американці зокрема і країни Заходу загалом.
"Заявляючи про якісь сценарії, я завжди стверджував, що націоналісти проводять проамериканську і прозахідну політику…Виявляється, ви виконували сценарій не США, а Росії по знищенню незалежності України, по розколу України. Ви ці приклади показали, і громадяни їх об’єктивно правильно використовують. Ви робите все, щоб залякати людей, ви арештовуєте людей, ви розв’язали боротьбу проти інакомислення…" – говорив Симоненко у мікрофон.
Така риторика викликала праведний гнів свободівців Юрія Михальчишина і Ко. Депутат із колегами підбіг до трибуни і обірвав очільника КПУ на слові «інакомислення», відштовхнувши комуніста подалі. Зала оживилася, до трибуни почали підтягуватися народні обранці. За кількадесят секунд почалася бійка.
«Ганьба, ганьба!» – надривався услід зниклому Симоненко натовп знадвору.
«Панове депутати, прошу заспокоїтись. Оголошую перерву на 10 хвилин», – оголосив з президії Турчинов.
«Рада – працюй! Рада – працюй!», – не здавався натовп з плакатами люстраційної тематики.
Втім, після силового усунення головного комуніста країни фракції ПР і КПУ вирішили образитися і демонстративно залишили залу засідань. Народу в приміщенні стало помітно менше. Що, проте, не завадило зібрати 231 голос «за» і таки проголосувати документ.
А от далі робота обранців застопорилася. Попри всі потуги Олександра Турчинова схилити більшість до голосування, та пручалася. Низка окремих законопроектів, пропонованих у пакетному голосуванні, не дотягла навіть до 200 голосів. Тож спікер ВР оголосив півгодинну перерву і пішов на переговори з лідерами фракцій. У кулуарах парламенту з’явилися регіонали.
Лідер біло-блакитних Олександр Єфремов активно висловлював журналістам своє обурення діями свободівців і чесно зізнавався, що не знає, чи прийдуть члени фракції ПР до зали.
«Наразі ми проситимемо про перерву, проситимемо провести зустріч з представниками ПР і КПУ і провести з ними переговори. Чи будемо повертатися до сесійної зали – ще не знаємо, залежить від результатів зустрічі», – заявив Єфремов.
Читайте також: Олігархи і сепаратизм
Дісталося і працівникам ЗМІ. Коментуючи інформацію про свою причетність до сепаратистів Донецька і Луганська, очільник ПР скаржився на «журналістів, що поширюють неправдиву інформацію». Цю тезу він не втомлювався повторювати кожному медійнику, що підходив до нього із питаннями про «донецьку республіку» і причетність першого регіонала до неї – пряму чи опосередковану.
Зовсім поруч телевізійники взяли в облогу Царьова. Вони все намагалися дізнатися в одіозного регіонала – коли ж почалася Друга світова війна. Той героїчно не здавався.
«Друга світова війна почалася 22 липня о 4-й ранку в 41-му році», – затинаючись відповідав Царьов, певно відчуваючи якусь каверзу від злих журналістів.
За доброю традицією депутати не поспішали, засідання затримувалося.
«Так, наразі дійсно тривають переговори між членами фракцій. Наскільки мені відомо, однією з тем переговорів є повернення до старого порядку голосування – тобто голосування кожного закону окремо, а не в пакеті. Що ж до люстрації: у нас є голоси для прийняття цього закону. Щоправда, є низка депутатів, зокрема так звана група Портнова, які лобіюють свої інтереси, намагаючись залишити стару судову систему», – розповідав Тиждень.ua член УДАРу Сергій Каплін.
Через дві години у напівпорожню залу вийшов Турчинов. Він засудив силові варіанти розв’язання проблем під час дискусвй і пообіцяв, що депутати більше не вдаватиметься до мови кулаків і стусанів. Водночас, голова ВР не вдавався у подробиці, про що саме і як довго будуть говорити лідери політсил. Попередив лишень, аби вибрані народом представники зійшлися на 16:00.
Депутати, здавалося, тільки й очікували цього оголошення. І так невелика кількість нардепів, знудившись від очікування, знялася з місць і рушила до виходів.
Парламентарі не запізнюються, а затримуються. За 10 хвилин до призначеного часу у залі назбиралося заледве 30 осіб. Втім, близько 16:10 ця кількість разюче збільшилася. Зала знову заповнилася. Раз у раз рядами бігали члени фракцій, про щось радячись одне з одним. Із загальної картинки вибивався хіба що Юрій Мірошниченко, колишній радник президента, що походжав із невеличким термосом у секторі регіоналів.
Врешті, після перерви оголосили про вихід низки парламентарів з фракції ПР. А після депутати спромоглися скасувати неоднозначний утилізаційний збір на авто, проти якого досить довго виступали автомобілісти. Парламент знову загруз. Цього разу не склалося із продовженням роботи комісії, яка допрацьовує стару-нову Конституцію-2004. Попри пояснення Турчинова, що відповідні зміни до Основного закону не встигають підготувати, Рада дала близько 190 голосів. Аби не спокушати долю, голова парламенту вирішив тимчасово відкласти голосування.
Почалося найцікавіше. Себто – люстрація. Колишні опозиціонери масово відмовлялися від своїх поправок, внесених раніше. Втім, голосів знову не вистачало. Перший раз депутати не «дотягли» близько шести «за», згодом не вистачило лише двох. На обличчях опозиціонерів застиг розпач. Активісти Автомайдану, допущені у ложу помічників депутатів, багатозначно тицяли пальцями на банер із номером законопроекту, завбачливо вивішений ними ж.
«Я ж не можу всіх депутатів змусити голосувати», – розводив руками Турчинов і вкотре закликав лідерів фракцій зібратися у залі Ради. Депутати почули. На табло «234 за» і радість у залі. Під шумок проштовхнули і продовження роботи Конституційної комісії. Завдання максимум було виконане.
На площі перед Радою, де колись панував залізний паркан, почалися ледь не народні гуляння. Почувши «рішення прийнято» мітингувальники на радощах взялися танцювати обіймаючи саморобні плакати і примовляти «люстрація».
Читайте також: Валентина Теличенко про люстрацію
Вздовж Грушевського, де колись стояли автобуси із ВВшниками, скупчилися активісти. Запалюючи цигарки одна за одною, вони обговорювали майбутню долю суддів і події на Сході країни.
«Люстрацію прийняли – і добре. А щодо цих сепаратистів, ось що я тобі скажу, – промовляв чоловік років 50-ти до свого колеги, – Україна завжди була і буде єдиною і не подільною. Навіть з Кримом. Можеш мені повірити».
«Перемен требуют наши сердца, перемен требуют наши глаза», – розносився тим часом над Маріїнським парком голос Віктора Цоя, змушуючи десятки водіїв тиснути на автомобільні клаксони і заглушаючи пряму трансляцію з Ради.