Капітальне марево

 ДО ФОТО: Висока планка. В 2011-му уряд розраховує залучити 100 млрд грн інвестицій. Відповідати за план 

мав би віце-прем’єр Борис Колесніков, як відповідальний за «інвестиційномістке» Євро-2012

Обсяг прямих іноземних інвестицій (далі – ПІІ), залучених у вітчизняну економіку протягом 2010 року, не перевищить $5 млрд (прогнози аналітиків, офіційні дані поки що не оприлюднені) – це лише на $300 млн більше, ніж 2009-го, і майже вдвічі менше, ніж 2008-го. За даними Нацбанку, на кінець першого півріччя 2010-го обсяг ПІІ з розрахунку на одного українця дорівнював $1,17 тис. Директор економічних програм Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин називає цей показник наднизьким. «У країнах колишнього соціалістичного табору, які в 2007-му стали членами ЄС, рівень інвестицій на душу населення ста­новить $3–4 тис., а в Чехії та Польщі – $5 тис. Бодай $3 тис. – це мінімальний рівень, до якого потрібно прагнути Україні», – вважає експерт. 

 

У листопаді був встановлений місячний інвестиційний рекорд 2010 року – за даними НБУ, в Україну надійшло $725 млн. Щоправда, 77,8% цієї суми припало на сектор банківських послуг, який від початку економічної кризи майже не кредитує не лише компанії, а й споживачів. При цьому причина інвестиційної популярності українських фінустанов не в їхній привабливості для інвесторів, а в необхідності підвищувати статутний капітал. «Потрібно визнати, що каталізатором інвестиційних вливань виявився МВФ, який зажадав від НБУ посилення вимог до адекватності капіталу банків. Таким чином, їхні материнські компанії були змушені дока­піталізувати дочірні структури», – каже Микола Івченко, керівник інформацій­но-аналі­тич­ного центру Forex Club. Загалом за січень – листопад 2010 року приплив ПІІ в українську економіку – $4,8 млрд, з них 41% припав на банківський сектор. 

Завдяки таким «інвестиціям» у банківський системі в 2010-му сформувалася надмірна ліквідність. Зокрема, у липні залишки коштів на кореспондентських і транзитних рахунках банків сягнули 34,4 млрд грн (протягом 2009-го цей показник коливався між 13,3 млрд і 24,7 млрд грн). «Банки не бачать надійних позичальників, тому воліють сидіти на вільних коштах», – переконаний Олександр Жолудь, провідний економіст Міжнародного центру перспективних досліджень.

Окрім банківської системи головними реципієнтами іноземних капіталовкладень у 2010-му році стали торгівля, металургія, будівельна та хімічна галузі. Лідером поміж країн-інвесторів традиційно є Кіпр – 22,5% загального обсягу ПІІ (Німеччина – 16,5%, Нідерланди – 9,6%, РФ – 7%, Австрія – 6,3%, Віргінські острови – 3,4%). «Левова частка інвестицій до реального сектору надходила з офшорів, – розшифровує цю статистику Микола Івченко. – Пере­­важно в межах угод злиття-поглинань». Тобто фактично в 2010-му, як і в попередні роки, мало місце перекладання коштів із кишень одних фінансово-промислових груп і ТНК до інших. Типовий приклад – придбання Ostchem Investments Li­mited (асоціюють із Дмитром Фірташем) 90,3% акцій концерну «Стирол» Миколи Янковського. Вкрай рідко в результаті таких угод оновлюють основні фонди підприємств, поліпшують інфраструктуру тощо. 

«Інвестиції в Україну з офшорних зон, по суті, є поверненням раніше виведеного капіталу», – констатує старший еконо­міст Цен­­тру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський. Навіть якщо йдеться про реальні капіталовкладення, цей процес не є однозначно позитивним для економіки – середній гонорар компаній, що переводять кошти з офшорних зон, становить 5% трансакції. Таким чином втрачаються кошти, які працювали б на національну економіку за сприятливих інвестиційних умов і низьких політичних ризиків.  

Моніторинг угод злиття-поглинань, проведений Інститутом Горшеніна за підсумками 2010-го, засвідчує небувалу активізацію російського капіталу в Україні. Ключовий чинник цієї тенденції – відновлення політичних та економічних зв’язків із РФ після зміни влади в нашій країні. На думку голови правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігоря Бураковського, експансії росіян сприяють також і прийнятність для них українських реалій ведення бізнесу (див. стор. 24), і  пов’яза­ність місцевих компаній із ринком РФ. Прогнозується, що в 2011 році російська компанія «М.Видео» купить мережу українських супермаркетів побутової техніки Comfy, «Русский стандарт» придбає Nemiroff, а умови конкурсу продажу ВАТ «Укртелеком» сформульовані так, що основними претендентами на нього є SCM Ріната Ахметова, а також дві російські компанії: «Альфа-групп» та АФК «Систе­­ма». Експерти, опитані Тижнем, в унісон прогнозують зниження активності західного капіталу в Україні в найближчі роки. 

Ще одна інвестиційна тенденція поточного року – очікування капіталовкладень напередодні Євро-2012. Так, на думку виконавчого директора Фонду Блейзера Олега Устенка, наближення чемпіонату стане драйвером залучення інвестицій передусім до сфери послуг. За прогнозом Фонду, на приплив капіталу можуть розраховувати сільське господарство та харчопереробна промисловість. Щоправда, Олег Устенко характеризує інвестиційний клімат країни як не дуже сприятливий, оцінюючи можливі капіталовкладення в економіку в 2011-му на рівні $7 млрд. А більшість опитаних експертів роблять ще стриманіші прогнози – до $5 млрд за підсумками року.  

«Кілька років тому я сподівався, що Євро-2012 приверне іноземні інвестиції до України, адже керувався світовим досвідом, – пригадує Василь Юрчишин. – Однак потрібно розуміти, що залучати інвестиції у великих обсягах можна тільки продемонструвавши інвесторам, що бізнес-середовище в країні зрозуміле та передбачуване, права власності захищені». Наразі цього не спостерігається.