У збільшеному форматі графіки "відмінності між існуючим Кодексом і проектом Трудового Кодексу".
Змінити правила гри на ринку праці українські роботодавці намагаються вже давно, але досі у зв’язку політичними конфліктами ці спроби закінчувалися провалом. Уперше новий варіант Трудового кодексу потрапив до Ради в 2001 році. Його автором був тодішній депутат від Партії регіонів Валерій Коновалюк, який ратував за радикальну лібералізацію ринку праці. Під тиском профспілок, що подали сотні зауважень, проект фактично був відхилений.
…і в праці сконать
З 2002 року під егідою Міжнародної організації праці (МОП) уряд почав розробляти свій варіант Трудового кодексу. Й хоча він також не викликав захоплень, у документ внесли деякі правки, узгоджені з профспілковими працівниками. Проект подали до Верховної Ради восени 2004 року, а потім у політичному вирі стало не до кодексів.
Дзвін ударив 20 травня цього року: парламент 386-ма голосами ухвалив – у першому читанні – проект нового Трудового кодексу, підготовлений регіоналами Василем Харою, Олександром Стояном (ці два депутати – лідери «офіціозної» Федерації профспілок України) і Ярославом Сухим. Успішному голосуванню не перешкодили ні суперечності між владою та опозицією, ні розкол усередині правлячої коаліції. «За» дружньо проголосували фракції ПР, БЮТ, НУ-НС і Блоку Литвина, комуністи утрималися. Профспілки до такого сценарію виявилися не готовими. З’ясувалося, що ухвалений у першому читанні проект – це зовсім не той документ, над яким кілька років працювали представники трьох сторін – профспілок, роботодавців і держави. «З нього фактично викинули все те, що впродовж кількох років вносилося на вимогу профспілок», – повідомила Тижню заступник голови Всеукраїнської профспілки працівників торгівлі Катерина Макаренко.
Зараз країна живе за радянським Кодексом законів про працю (КЗпП), що діє з 1972 року. КЗпП скоротив робочий тиждень до 40 годин, додав нові святкові дні. Він також розширив пільги для різних категорій працівників. Наприклад, жінки отримали право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею одного року.
«Легалізація рабства»
Ідеологи реформи трудового законодавства стверджують, що старий КЗпП не враховує умов ринку і що його, мовляв, треба привести у відповідність до європейських і світових стандартів. На їхню думку, Україна живе за ринковими законами, а, отже, потрібно стимулювати розвиток бізнесу.
Стимулювати бізнес пропонують за рахунок працівників: збільшити їх робочий час, скоротити заробітну плату, спростити процедури звільнення. А якщо справи у підприємця раптом не пішли, він зможе запропонувати працівникам «затягнути пояси».
«Якщо приватне підприємство внаслідок конкуренції переживає важкі часи, треба дати бізнесменові можливість відправити працівників у відпустку або використовувати гроші з фонду оплати праці на технічне переоснащення», – каже співавтор проекту депутат Сухий. «Пояснення потреби стимулювати розвиток бізнесу за рахунок обмеження прав працівників – аморальне, – вважає голова Всеукраїнської профспілки працівників торгівлі Тетяна Ясько. – За великим рахунком – це спроба запровадити рабську працю в Україні». За словами Ясько, вже зараз працівники багатьох компаній, особливо дрібних, працюють по 15–17 годин щодня, не одержують виплат за роботу в святкові й неробочі дні. Часто їм нав’язують непередбачені законом договори про матеріальну відповідальність.
Новий кодекс може призвести до легалізації такої незаконної практики. Працедавець здобуває право продовжувати робочий день до 10-ти годин, запроваджувати погодинну тарифікацію оплати праці, що дозволить не тільки збільшувати, але й знижувати заробітну плату.
Удар по профспілках
Багатьох ключових прав можуть позбутися й профспілкові організації. Наприклад, звільнити людину можна буде не беручи до уваги незгоду профспілки, що діє на підприємстві. Профспілки також втратять право на приміщення на території підприємства.
«Новий Трудовий кодекс нанесе удар не тільки по людині найманої праці, він ударить взагалі по розвитку громадянського суспільства. Контролювати владу й роботодавця буде складніше», – вважає голова Конфедерації незалежних профспілок Михайло Волинець.
Якби такий антипрофспілковий і антиробочий проект ухвалили в одній із країн Євросоюзу, влада й бізнес ризикували б наштовхнутися на запеклий опір. Наприклад, у Франції та Греції на порядок менш радикальні спроби реформувати пенсійне й трудове законодавства спровокували загальні страйки в 2005 і 2008 роках.
В Україні супротивники нового кодексу поміж профспілкових лідерів закликати актив до протестів або страйків поки не готові. Вони все ще вірять, що домовляться без боротьби. Розгляд кодексу в другому читанні має відбутися ще влітку.