А надто що саме цьогоріч ми згадуємо ще й Жовтневу революцію 1917-го, яка відбулася через 50 років після виходу у світ згаданого твору. А через 70 років після публікації книги, у 1937‑му, Ніколай Єжов, народний комісар внутрішніх справ СРСР, видав наказ НКВД № 00485, затверджений двома днями раніше політбюро ЦК Компартії. Цим документом, власне, і розпочався період репресій, котрий сьогодні дістав назву «великий терор Сталіна».
Який зв’язок між «Капіталом» Маркса, революцією та тоталітарними репресіями? Чи міг Карл Маркс передбачити, що запустить у світ ідеї, які принесуть мільйонам людей смерті, тоталітаризм, розправи, ГУЛАГ?
Загальновідомо, що революційний терор вигадав не Маркс, а десятками років раніше Франція. Намагання побудувати комунізм, що відбувалося в Центральній та Східній Європі, були більше пов’язані зі східною жорстокістю та деспотизмом, ніж із Марксом. Постійна ненависть, мільйони людей у таборах, Голодомор в Україні… — це спадщина російського середньовіччя, а до Росії її заніс вітер звідкись із монгольських рівнин.
Радянська економіка більше подібна на феодалізм і кріпацтво, ніж на «науку», застосовувану на практиці, та марксистські вчення. Маркс знав французьку революцію, але не нехтував її постулатами й не вишукував у ній директиви. Деякі вчені стверджують, що ідеологія історичного матеріалізму була радше справою соратника Маркса Фрідріха Енґельса, котрий був співавтором другого та третього тому «Капіталу». В історичному матеріалізмі, як його тлумачив Енґельс, не було місця сумнівам. Тому виникла історична теорія, прибічники якої стверджували, що їм відома сутність світу та характер закономірних об’єктивних процесів, що визначають його еволюцію.
ака теорія, звичайно, приваблює тоталітарних лідерів. Адже якщо ви збагнули сутність світу, то чому не почати його змінювати? Ось таке запитання поставив Владімір Ільіч Ульянов, згодом відомий як Лєнін. Саме він наприкінці ХІХ століття зрозумів, що деякі марксистські передумови історичного розвитку не підтверджуються. Унаслідок цього ліві політичні сили розкололися: соціал-демократи хотіли надати капіталізму «людського обличчя», тоді як друга частина вважала, що марксизм у деяких пунктах потрібно переробити. До цієї групи належав і Лєнін, який наполягав на активній співучасті народу в історичних процесах. До виникнення цих ідей Лєніна спонукала ситуація в Росії, де 80% населення становили селяни, а робітничий клас був слабким.
Як виявляється, твердження про те, що сповнені великих ідей марксизм і комунізм не пощастило реалізувати лише через помилки, припущені під час їхнього втілення в життя, є абсолютно неправильним.
Наприклад, у ХІХ столітті спільноти, створені британським соціалістом Робертом Овеном, були здатні протриматися тільки рік-два, тому що люди не хотіли в них перебувати. Хто важко працював, отримував таку саму плату, як ті, хто байдикував. Це призводило до конфліктів, і врешті-решт не працював ніхто.
Комуністам довелося побудувати Берлінський мур, тому що в НДР вже майже не було інженерів, лікарів, учителів, юристів… Тож на кордонах багатьох країн розстрілювали кожного, хто не хотів жити в соціалізмі. Виявилося, що марксистські режими руйнуються зсередини або свій колапс стримують силою за допомогою війська, таємної поліції, цензури й танків.
Читайте також: У нас на промзоні
У наш час деякі фахівці говорять про актуальність ідей Маркса, зокрема у зв’язку з тривалими нині дискусіями щодо поглиблення нерівності доходів і власності, яке може бути причиною зростаючої напруги в суспільстві.
«Капітал» Маркса є доказом того, що в демократичних умовах була створена досить оригінальна концепція, але її висновки призвели до заперечення цих умов. Сам Маркс сприймав цю концепцію як доктрину, зміст якої так і не реалізував на практиці. Останнє, на жаль, зробила генерація його послідовників, які значною мірою спростили й спаплюжили економічні ідеї та принципи класика. Тепер слід не дозволити повторного спотворення ідей із праць Маркса.