«Якщо хтось думає, що влаштує тут Майдан, він глибоко помиляється. Ми даємо собі раду, маємо велику суспільну програму… Я переконаний: контрмайдан був би набагато численнішим. А втім, хотілося б уникнути цього, та й то з огляду на те, що нам не потрібна конфронтація», ― сказав Ярослав Качинський, лідер партії «Право і справедливість» (ПіС), якій після виграних у листопаді виборів належить влада в Польщі. Ці слова є передусім відповіддю на дві грудневі демонстрації противників нового уряду, що об’єдналися в новосформований громадянський рух під назвою Комітет оборони демократії (КОД). КОД ― створена знизу громадська ініціатива, яку 19 листопада 2015 року скликав як групу через Facebook комп’ютерний фахівець Матеуш Кійовський, реагуючи на статтю колишнього опозиціонера й члена «Солідарності» Кшиштофа Лозінського під назвою «Треба заснувати КОД». Ініціатива миттю здобула велике схвалення з боку опозиції (50 тис. демонстрантів у Варшаві) та прихильних до неї ЗМІ.
Читайте також: Від біженців до футболу
Але дуже швидко зростає і кількість її противників. Останні віднедавна намагаються організувати праві осередки для підтримки дій теперішньої влади. До ініціаторів створення протидії КОДу належить, зокрема, публіцист Пйотр Семка, який в одній радіопередачі заявив про створення Комітету оборони Польщі (КОП) й адресував своїм політичним противникам однозначне послання: «Ви не маєте монополії на маніфестації задля оборони демократії, так не буде, що тільки ви вирішуватимете, що таке демократія».
Дуже гостро про ситуацію в країні висловилася й відома польська режисерка Аґнешка Холланд. На її думку, політики з правлячої партії зробили ворогів із земляків, які думають не так, як вони. За словами мисткині, вона боїться, що в недалекому майбутньому в Польщі проллється кров, хоча ще більше її лякає те, що поляки підуть у внутрішню еміграцію.
Але слова про потенційний польський Майдан ― це не тільки реакція на теперішні демонстрації опозиції, на які люди, власне, йдуть із європейськими прапорами і які можна порівняти з першою фазою української Революції гідності. Згадки про Майдан і потенційний контрмайдан ілюструють передусім глибокий поділ польського суспільства. Значне загострення цього поділу можна було спостерігати протягом останніх тижнів. Але, беручи до уваги швидкість і характер законодавчих змін, які відбуваються тепер, а передусім висловлену парламентською більшістю потребу змінити Конституцію та підготований нею законопроект про радіомовлення й телебачення, який передбачає більше підпорядкування їх партійному і державному впливу, можна припускати, що в найближчі місяці цей поділ значно поглибиться. Якщо охарактеризувати його загалом, то це суперечка між прихильниками суспільно-політичних змін, які із середини листопада запроваджує новий уряд, і їхніми противниками. Вважається, що противники найбільше виграли від існування III Речі Посполитої, або ж політичної системи, яка функціонує в Польщі з 1989 року. А прихильниками є ті, хто критикує останню чверть сторіччя з позиції або покривджених (так звані жертви перетворень), або обурених.
Читайте також: Пер Ноель для дорослих
Унаслідок цього в Польщі сформувалися два паралельні рухи, які зійшлися в гострій конфронтації. У публічному дискурсі вкрай помітна вербальна агресія, а також відсутність бажання йти на компроміс. Без третьої сили, яка могла б примирити протиборчі сторони (теоретично цією силою могла б бути католицька церква, хоча поки що вона не засвідчує такого прагнення), обидві сторони доходять до помітної радикалізації переконань, яка вже вийшла із зал Сейму на вулиці найбільших міст. А звідти вже прямий шлях до польських осель, де починається період свят і пов’язаних із ними родинних зустрічей та візитів. Для багатьох ці зустрічі можуть виявитись украй важкими. На них не забракне сварок із приводу Конституційного суду, постаті президента Анджея Дуди та його позиції щодо керівника партії «ПіС». Предметом дискусій у багатьох польських родинах будуть заплановані податкові зміни, реформа культурної політики і законопроект про державні ЗМІ. Нині важко передбачити, чи набере теперішній конфлікт форми справжньої польсько-польської війни й кривавих вуличних сутичок. Як свідчать опитування, виборці щоразу більше розчаровані діями уряду й постаттю президента, чиї рейтинги стрімко пішли вниз. Але разом із тим і далі лунає гучний голос рішучих прихильників «ПіС», які покладають великі надії на Ярослава Качинського й здатні до активних дій задля збереження його влади. З огляду на високий рівень емоцій нині є багато можливих сценаріїв, і тому в майбутньому годі відкинути можливість Майдану над Віслою.