Цього року в Канаді відзначили 120-ту річницю поселення перших українців. Зараз вони є лише дев’ятою етнічною меншиною у Країні Кленового Листя, але громада залишається впливовою в політичному житті. Це доводить цьогорічне схвалення урядом провінції Онтаріо закону про відзначення 7 вересня Дня української спадщини, а також намагання впровадити у навчальну програму вивчення Голодомору як геноциду та внеску української громади у розбудову канадського суспільства, а також підтримки демократії в Україні. Детальніше про діяльність Конгресу українців у Канаді Тижню розповідає президент відділення в Онтаріо Іван Бейкер.
Обрав українство
У. Т.: Розкажіть, будь ласка, про ваше походження.
– Мій дідусь і бабуся приїхали до Канади після Другої світової війни, 1949 року. Дідусь – із Буковини, а бабця – з Полтавщини. Моя мама народилася в Німеччині під час війни, а – в Торонто. Мене з молодого віку навчили української мови, потім навчався в українській школі. Вважаю себе канадським патріотом і шаную свою українську спадщину. Маю велику повагу до того, за що боролись мій дідусь і бабуся, – до української демократії. Я хотів би, щоб їхні мрії про незалежну та успішну Україну справдилися.
У. Т.: Чи ваша родина бере участь у громадському житті української діаспори?
– Моя мама Мирослава Олексюк завжди була дуже активна в українській громаді в Канаді. Вона випускає газету еPoshta, яка розсилається електронною поштою. У списку тих, хто її отримує, тисячі людей. Батько Дональд Бейкер англо-шотландського походження. Він народився тут, у Канаді, але завжди підтримував мою активність в українській громаді. Коли я дивлюсь на свого батька, то бачу людину, яка не лише позитивно ставиться до новоприбулих мігрантів, а й приєдналася до них.
У. Т.: Яка з груп українців Канади є найбільш політично активною?
– Найбільш суспільно активними є люди, які фінансово стали на ноги в цій країні. Коли розпочалась четверта хвиля міграції, на її тлі третя хвиля була найбільш політично заангажованою. Проте зараз, після 20 років незалежності України, емігранти четвертої хвилі та їхні нащадки збільшили свою участь у політичних процесах. Я б сказав, що у цьому сенсі нині встановився баланс між політичною активністю українців третьої та четвертої хвиль. Загалом в Онтаріо зв’язок між тими, хто приїхав після 1990-го, та рештою українців доволі міцний. Якщо справи стосуються сучасної України, то багато людей з четвертої хвилі дуже ангажуються. Думаю, політична активність людей, які виїхали з України у 1950-1960-х, пов’язана насамперед з тим, що їхня еміграція була не лише економічна, а й політична, тому й політична активність цієї (третьої) хвилі в Канаді є чимось природним, це те, над чим вони вже працюють роками. Місяць тому в Торонто відбулося кілька маніфестацій на підтримку демократії в Україні. Я промовляв на одній з них і, на мій погляд, серед людей, які брали участь, половина була з третьої хвилі, половина – з четвертої.
У. Т.: Скільки українців проживають у провінції Онтаріо?
– У провінції Онтаріо – приблизно 330 тис. українців. Хоч і немає точних даних, вважається, що від 50 до 70 тис. з них – новоприбулі з четвертої хвилі, тобто ті, хто приїхали до цієї країни після 1990 року. Канадський уряд і суспільство дуже заохочують, щоб люди дотримувались своїх традицій і культури. У країні є чимало громадян, які не говорять українською, але у них дід чи прадід приїхав сюди з України, тож вони вважають себе українцями.
Допомога емігрантам
У. Т.: Які завдання має і які проекти втілює Конгрес українців у провінції Онтаріо?
– Конгрес українців у провінції Онтаріо є організацією-надбудовою, а конкретні проекти виконують низка інших організацій. Моє завдання як президента Ради Конгресу українців в Онтаріо – представляти громади дев’яти міських відділень організації. До Конгресу належать сотні інших українських організацій – культурних, спортивних, академічних і політичних. Ми представляємо українців перед урядом провінції Онтаріо, перед іншими громадами, у медіа і перед канадським суспільством. З урядом ми працюємо над справами, які стосуються української громади. Намагаємося зміцнювати громаду, підтримувати її активність, щоб люди, які приїжджають нині, також могли легко ввійти в канадське суспільство, підтримувати українську культуру. В громаді є організації, які допомагають новим емігрантам ставати на ноги у Канаді. Конгрес також забезпечує функціонування програм, фінансованих онтарійським урядом для адаптації нових мігрантів.
У. Т.: Що вже зроблено, а перебуває на етапі планування?
– 7 вересня ми відсвяткували перший День української спадщини в Онтаріо. Плануємо влаштувати ще успішніше святкування наступного року. Відомості про Голодомор у школах та інтернування канадців під час Другої світової війни, а також підтримка провінційним урядом Онтаріо становлення нових мігрантів і покращення ефективності програм для їхньої адаптації – наші пріоритетні завдання. Працюватимемо на те, щоб легше було новим мігрантам застосувати свої академічні та кар’єрні можливості, знайти тут роботу. Канадське суспільство загалом дуже відкрите до емігрантів. Ця країна звикла, що тут усі емігранти чи їхні нащадки. На батьківщині їхньою перевагою є те, що вони мають освіту і робочу практику, а приїхавши до Канади – це нівелюється. Проте психологічне ставлення до емігрантів позитивне. Організовуватимемо з нашими відділеннями по цілому Онтаріо заходи, щоб зібрати українців усіх хвиль міграції, щоб ми берегли культуру і традиції та були політично активними і підтримували побудову демократичної України.
У. Т.: Якої ви думки про процес над Юлією Тимошенко?
– Це важливий момент у розбудові демократії, оскільки, щоб мати ефективну демократичну систему, дуже важливо, щоб у країні була незалежна і справедлива юридична система. Якщо на юридичну систему впливає уряд чи політичний процес, то це шкідливо не лише для підсудної особи, у цьому разі Юлії Тимошенко, а для всього суспільства, тому що виключно тоді, коли є ефективна юридична система, права людини захищені. Це важливий момент не тому, що треба захищати Тимошенко як особу, а треба захищати незалежну і справедливу юридичну систему.
Біографічна нота
Іван Бейкер– консультант в Boston Consulting Group. Помічник депутата парламенту Канади Бориса Вжесневського, президент Конгресу українців Канади у провінції Онтаріо. Є членом «Ради проти насильства», яка підтримує жертв молодіжного насильства.