Камо ведеш нас?

Ранок, перехрестя, світлофор, пішоходи. Аж раптом якийсь чоловік вирішив ризикнути і ринув через дорогу на червоне. За ними миттю чкурнуло кілька літніх жінок явно скромного статку. На дорозі жінки раптом усвідомили, що перебігти так само спритно вони не встигнуть. Услід чоловікові-екстремалу полетіло обурене: «Куди ж ви нас ведете?» Дивно, а хіба він когось вів? А хіба люди самі не бачили, яке світло горіло на світлофорі? Либонь, вони вважають, що рішення за них мусить приймати хтось інший? Людина, яка рішення приймає сама, сама за них відповідає, тому й сама оцінює глибину ризику власне для себе. Але таких людей серед нас – одиниці. Набагато більше тих, хто обурено горлає: «Куди ж ви нас ведете?»