«Так, іспит китайці складуть, але уява у них не надто багата. Їм бракує підприємливості. Вони не впроваджують інновацій – тому й крадуть нашу інтелектуальну власність». Це заява колишнього гендиректора Hewlett-Packard Карлі Фіоріни, зроблена до того, як на початку 2015-го вона оголосила, що балотуватиметься на президента США. Провокаційні слова Фіоріни викликали дискусії глобального масштабу навколо одного з найбільших запитань до бізнесу сучасності: чи може Китай бути інноваційним?
Скептики тут керуються двома аргументами. Вони підкреслюють: традиційно слабкий захист авторського права й повальне копіювання відомих брендів у китайському бізнесі свідчать, що компанії країни не здатні створювати щось нове самостійно. У статті, опублікованій торік MIT Sloan Management Review (квартальником, який пише про новинки в дослідженнях і управлінні бізнесом), сказано, що крадіжки китайцями інтелектуальних розробок обходяться американським фірмам у $300 млрд за рік. А ще песимісти заявляють, що суворий підхід китайської влади до стимулювання інновацій насправді фактично їх гальмує.
Протилежну позицію в дискусії підтримують дві нові публікації. У дослідженні «Вплив Китаю на інновації у світі», підготовленому Глобальним інститутом Маккінзі (MGI), аналітичним центром однойменної консалтингової компанії, стверджується, що фірми країни насправді досить перспективні в сенсі інновацій. Уникаючи поширеної помилки, MGI не плутає останніх із винаходами: «Доказом успішної інновації є здатність компаній збільшувати доходи й підвищувати прибуток», а не патентувати численні винаходи, які потім припадають пилом у шухляді, й не випускати інноваційні продукти, які не гарантують окупності. Консультант з управління Едвард Це стверджує у своїй новій книжці «Китайські революціонери» («China’s Disruptors»), що динамічний приватний сектор Піднебесної з’явився саме не всупереч, а завдяки державній політиці стосовно інновацій.
Команда Інституту Маккінзі проаналізувала фінансові дані 20 тис. компаній із Китаю та інших країн, щоб виявити, чи створюють вони вартість для клієнтів і акціонерів. Експерти намагалися зрозуміти, до якої міри це відбувається через фундаментальні дослідження, залучення великої кількості інженерів для вирішення завдань (що добре вміють робити фірми на зразок Huawei, котра продукує телекомунікаційні технології), удосконалення виробничих процесів тощо. Китай витратив багато років і грошей, намагаючись бути «інноваційною губкою», яка вбирає закордонні розробки. Та, попри це, як зазначено у звіті Інституту, він усе ще відстає від Заходу в галузях виробництва ліків, цивільного авіатранспорту й автомобілів, що стали б популярними у світі.
Але, на думку команди Інституту Маккінзі, нині Китай виходить на передові позиції у двох інноваційних напрямах: удосконаленні споживчих товарів та бізнес-моделей для їх продажу і здешевленні, прискоренні й оптимізації виробничих процесів. Як наслідок, китайські компанії зараз обігнали своїх закордонних конкурентів у продажах побутової техніки, програмного забезпечення для інтернету й побутової електроніки. Допомагає їм у цьому величезний внутрішній ринок. Але, крім того, вони дуже швидко реагують на зміни. Тамтешні споживачі швидко перейшли на смартфони, соціальні медіа та електронну торгівлю, а ще вони люблять економію і бренди. Якщо виробник споживчого товару може досягти успіху в Китаї, він буде успішним будь-де.
Читайте також: Китай ужив успішних заходів для стабілізації фондового ринку країни
Китайські фірми винаходять нові бізнес-моделі. На Заході інтернет-компанії отримують більшу частину доходів від реклами. Але рекламна індустрія Піднебесної становить лише близько однієї восьмої американської, тож китайським інтернет-фірмам доводиться шукати нові способи монетизації переглядів. 90% своїх доходів компанія Tencent отримує від онлайн-ігор, продажів віртуальних товарів на соціальних платформах та інтернет-торгівлі. Середній дохід від користувача у 2014 році в неї становив $16 – це на $6 більше, ніж у Facebook. Онлайн-відео платформа YY.com дає змогу користувачам купувати електронні «троянди», якими вони можуть «осипати» кліпи улюблених артистів. За словами представників YY, найкращі виконавці отримують частку з доходів і можуть заробляти більш ніж 20 тис. юанів ($3200) за місяць, що всемеро перевищує середню зарплату заводського робітника.
Читайте також: The Economist розповів, чи можна довіряти даним про стан економіки Китаю
Насамкінець аргумент про роль держави. Песимісти твердять, що китайська бюрократія шкодить інноваціям у приватному секторі. Хоч як парадоксально, Едвард Це до якоїсь міри із цим не погодився б. Він працював провідним консультантом з Китаю в Boston Consulting Group, а згодом у Booz & Company – це компанії-конкуренти. Його книжка детально хронологізує відродження підприємницької економіки країни з попелу попередньої маоїстської політики. І все-таки цей архікапіталіст стверджує, що «самі собою компанії не можуть витрачати величезні ресурси, необхідні для стимулювання інноваційних розробок у багатьох критично важливих галузях, та ще й у довгостроковій перспективі». У Китаї «торувати шлях має держава», подібно до США, де урядове фінансування університетської та оборонної науки вивело на арену перших «зірок» Кремнієвої долини на кшталт HP. Оптимізму експертові додає той факт, що нині Китай щороку витрачає понад $200 млрд на науково-дослідну та конструкторську роботу (у державному і приватному секторі); у перерахунку на частку ВВП, таким чином, він випереджає ЄС, хоча все ще відстає від Америки.
Едвард Це також наводить факти, які, на його думку, свідчать про зміни нормативної інфраструктури Китаю в сприятливому для інновацій напрямі. Найбільший китайський інтернет-пошуковик Baidu колись мав погану репутацію хостингу піратської музики та відео. Завдяки пильному контролю регулятивних органів і позовам від власників авторських прав, компанія стала на законний шлях і перетворилася на великого легітимного дистриб’ютора іноземних телепрограм.
Підготовка ґрунту
Карлі Фіоріна має рацію в тому, що більшість китайських компаній не вийшли на передній край технологій. Але вважати їх нездатними до інновацій, які створюють вартість, помилково. Згадана Lenovo обігнала HP, ставши світовим лідером у виробництві комп’ютерів: у цьому їй допомогли не тільки зухвалі поглинання західних фірм, а й вражаючі розробки власних продуктів. І Едвард Це має рацію, коли говорить про роль держави у підготовці ґрунту для інновацій. Проте в цивільній авіації та автомобілебудуванні китайський уряд диктує і структуру галузі: у першій – через найбільшу державну компанію AVIC, а в другій – через нав’язане партнерство із закордонними фірмами. Компанії країни здатні бути інноваційними. Але держава поки що не розрізняє, де з користю допомагає, а де контрпродуктивно втручається в бізнес.