Гучний скандал із розподілом квот на експорт зернових,
підштовхнув «Тиждень» до розкопок в компаніях, які присмоктались до аграрних
мільярдів держави. Додаткової спокуси зайнятись саме цією темою додав міністр
Микола Присяжнюк. Усі запитання журналістів про новостворені міністерством
бізнес-прокладки наштовхувались на дитяче: «Не чув. Не відаю. Не знаю».
І це при тому, що весь зерновий ринок вже котрий місяць
просто виє від нових «правил» нової команди. А посол Великобританії Лі Тернер перейшов із дипломатичної мови на
нормальну: «У 2010 році достатньо несподівано були запроваджені квоти на
зернові. Це означає, що люди, які займаються торгівлею зерновими, втратили
можливість вільно купувати й продавати зерно… Така ситуація, коли деякі
компанії отримують можливість за допомогою квот на зернові заробляти гроші, а
інші компанії – ні, сприяє корупції».
Гадається, що і цей спіч залишиться голосом волаючого в
пустелі, оскільки ще минулого тижня все аграрне керівництво – від голови
Аграрного фонду до міністра АПК – чемно посилало журналістів із їхнім питанням:
«Кому тепер належить ще недавно державна фірма «Хліб інвестбуд», яка отримала
багатомільярдні підряди на закупівлю зерна для Аграрного фонду та найбільшу
квоту на експорт зернових?»
«Тиждень» теж прилучився до офіційних запитів. Цікавились
ми про нових власників та ціну продажу частки державної фірми. Прес-секретар
міністра АПК Миколи Присяжнюка ввічливо і оперативно відповіла, що міністерство
не мало і не має відношення до цієї історії, відтак коментувати нічого не буде.
Нарешті журналістам вдалось «притиснути» міністра на
одному з публічних заходів, і той вичавив із себе зізнання, що «такі да», «Хліб
інвестбуд» перестав бути повністю державним. Тоді Присяжнюк заявив, що державна
частка в статутному фонді фірми тепер складає 61%, а кому належить решта –
міністр не цікавився. Мовляв, «Хліб інвестбуд» – це тимчасове явище, державним
експортером однаково буде державна компанія «Зерно України». Хоча строки
тимчасовості не назвав.
Як на міністра дивовижна непоінформованість. Тому, виходячи
з того, що місія журналістів інформувати – не тільки людей про рішення влади,
але й владу про її справи – закриємо лакуни в освіченості Миколи Володимировича,
розповівши історію як вона є. Отож.
До приходу єнакієвців до МінАПК жила-була державна
компанія «Хліб України». І от минулого
року компанія раптом почала просувати на ринку експорту зерна замість себе свою
дочку «Хліб інвестбуд» (далі ХІБ). Зернотрейдери сполошились: від будь-яких
державних прокладок у нашій державі майже завжди тхне. Інтуїція їх не підвела.
У серпні-2010 стало відомо, що ХІБ по неконкурентній
процедурі – «закупівля у одного учасника» – став постачальником зерна до
державного Аграрного фонду. Усього мав поставити 5 млн т зерна,отримавши за них
7 млрд грн.
А вже цього року ХІБ залишив за бортом державної любові
кілька крупних світових брендів, вигравши право експортувати з України понад 2
млн.т зерна. Директор ХІБу Роберт Бровді , який ще навесні був відомий як
голова Закарпатської організації «Фронту змін» Арсенія Яценюка, повідомив:
«Наша закупівельна діяльність вимірюється понад 2 млн т, що у переводі на
грошовий еквівалент складає 3,7 мільярда гривень».
Як могла новостворена компанія без досвіду і фінансів
освоїти такий величезний об’єм, довго загадкою не залишалось. Уже через кілька
місяців крупні гравці зернового ринку отримали пропозиції перекупити частину
квот ХІБу. Важко достеменно порахувати, скільки заробить ХІБ на таких
операціях, але те, що це гроші буквально з повітря – цілком очевидно.
Було би дивно, якби цей нестандартний прибуток дістався
державному підприємству. Тому дивини не сталось.
Абсолютно несподівано виявилось, що ХІБ перестав бути
повністю державним. «Хліб України» віддав
(можливо продав, а не віддав безплатно, нагадаємо: міністр відмовився відповідати
на це питання «Тижня»). Джерела «Тижня»
стверджують, що зараз в статутному фонді ХІБу держава має частку в розмірі 15
тис грн., а приватний бізнес – 15,80 тис грн. Так що до слів Присяжнюка про
державну долю у розмірі 61% можна ставитись приблизно, як до думок Чечетова та
Герман.
А тепер про нового щасливого власника, який отримав у
«дарунок» від держави мільярдні контракти на постачання зерна та його експорт,
– це ТОВ «Каласар». Директором та одним з засновників фірми виступає знайомий ринку
Олександр Козирєв.
Нагадаємо, він
світився у ролі директора у фірмах, які минулої осені отримали контракти того ж
Аграрного фонду на поставку цукру на 770 млн грн. за цінами на 10% вищими від
ринкових.
Це не просто бізнесмен з вулиці, на якого перекинулась
вантажівка з мільярдами. Микола Присяжнюк зі свого бізнес-минулого мав би
згадати, хто це. Про Козирєвао ми докладно писали, вивчаючи зв’язки Присяжнюка
та Юри Єнакієвського. Але вважаємо, що не зайвим буде повторити:
«Ланцюжки
«Албенти» та «Оіл-рівер» пов’язані між собою Олександром Козирєвим, котрий рік
тому був директором «Албенти» та «УІК»… «УІК»
наближає нас до Присяжнюка. Кілька років тому ця компанія
заснувала ТОВ «Форест-сіті». А минулого року замість неї засновниками стали
Андрій Адамовський (відомий як голова спостережної ради ВАТ «Фарлеп-інвест», це
ключовий актив Ріната Ахметова в сфері зв’язку), Ольга Джарти та Тетяна
Присяжнюк – дочки Василя Джарти (зараз голова Совміну Криму, екс-міністр
екології, причетний до «ріелтерської» афери з переходом Межигір’я до Віктора
Януковича) та Миколи Присяжнюка, нинішнього міністра АПК».
Так що нічого дивного не сталось. Ну, купили свої, ну,
трохи втратять іноземні зернотрейдери, ну трохи менше грошей отримають
українські селяни. З миру – по нитці. Для всіх покращення життя поки що не
виходить. То хоч комусь одному.
P.S. У наступній публікації розповімо про будівництво по всій
Україні гуртових сільгоспринків. Ціна питання – понад мільярд інвестицій з
державного бюджету. Познайомимось із щасливцями, які освоюватимуть ці гроші…