У цьому концерті ще чути виразні впливи Вівальді, хоча Бах тоді вже змінив вівальдівську форму, зменшивши гострий контраст між tutti ritornelli (ритурнелями з грою на всіх інструментах) і сольними епізодами. Геній Баха, що черпав із венеційської традиції Вівальді, становить для мене ранкову духовну страву, як і добра кава Illy для піднебіння. Так, власне, і починаються мої осінні ранки в очікуванні того, що принесе день. Слухання новин лишаю трохи на потім, коли з’їм щоденну суміш житніх пластівців, насіння соняшнику, гарбуза, чіа, коноплі, смажених гречаних пластівців, кіноа, мелених насінин льону з натуральним йогуртом, молотим білим мигдалем і тертим яблуком. Нині ці стародавні суміші називають superfoods, неоціненними харчами з огляду на наявні в них корисні для організму речовини. Тож так, з одного боку, підживлюю свій організм здоровими складниками superfoods, а з другого ― машинальним переглядаю ранкові новини, починаючи від BBC і йдучи до Deutsche Welle та американського CNN. Інакше кажучи, підживлюю свій організм дозою стресу, який доставляють телевізійні мережі щоденними повідомленнями зі світу.
Моїм «улюбленим» отруйником, очевидячки, є CNN, що починає новини з чергового твіта президента Трампа й закінчує нищівною критикою того самого президента. Можна сказати, що Трамп і CNN становлять симбіоз, який витворює своєрідний надзвичайно отруйний superfood для нашого мозку.
Читайте також: Країна баби Василини
Що ж, залежність — це залежність. Якби не ранковий Бах із відлунням Вівальді, життя було б уже нікчемним, бо про інші немочі тіла та розуму я мовчатиму, адже в доброму товаристві треба знати якусь міру.
Нещодавно, наприклад, новиною дня була інформація про відправлення підозрілих посилок на адресу Гілларі Клінтон, колишнього президента Обами, ліберального мільярдера та філантропа Джорджа Сороса, нью-йоркського бюро CNN. З’ясовано, що їх було принаймні дев’ять, але не сказано, що це кінець. Вони містять пристрої, схожі на саморобні бомби, які, спираючись на наявну в інтернеті інформацію, може скласти, і то з легкодоступних компонентів, кожна людина з пересічним розумом.
Усі адресати перехоплених службами безпеки посилок — люди, пов’язані з Демократичною партією, її прихильники, спонсори або ж просто особи, які критично налаштовані щодо президентства у виконанні єдиного і неповторного Дональда Трампа. У цій ситуації аж ніяк не до сміху, а рівень роздмухування пристрастей американського електорату за два тижні до виборів до Палати представників і Сенату сягнув досі небаченого рівня. Можна запитати: хто тут винен? Отримаємо різні відповіді залежно від політичної орієнтації. Демократи або, загалом кажучи, люди з ліберальними поглядами, напевне, киватимуть на президента Трампа як на головне джерело розпалювання емоцій. А той відіб’є м’яч у бік провідних ЗМІ, або, як він називає їх, fake media. Пастка, у яку політики загнали суспільство, працює бездоганно. Поляризація громадської думки, яка, щоправда, завжди присутня в американській політиці, сягнула рівня, на якому вже треба боятися. Можливо, не простим громадянам, а політикам та активістам, які виявилися на прицілі шаленців, ладних висадити світ у повітря, аби тільки було по-їхньому. Востаннє таке напруження Америка переживала в 1960-х роках, за часів «культурних війн» і зміни моделі здійснення влади на ліберальну. Та модель на наших очах дійшла якоїсь межі, і «великий руйнівник» Трамп використовує це з точністю хірурга. Запитання: чи це на користь і кому саме?
Найшвидше, напевне, дадуть відповідь на запитання, хто стоїть за надісланими бомбами, які, на щастя, не вибухають. Стежачи за ЗМІ, і то за найбільшими та найвпливовішими, я не маю сумніву, що вони стають трансмісією в побудові світу, у якому ми начебто живемо.
Але ж насправді зовсім не так, світ із погляду ЗМІ є тільки одним із багатьох наближень на нашому шляху від пункту А до пункту Б.
Читайте також: Рондо а-ля Лозниця
Цього було б, мабуть, досить на сьогодні.
Ага, ЙСБ у назві — це, безперечно, Йоганн Себастьян Бах, так само як часто згадуваний у світових ЗМІ MБС — це Мухаммад ібн Салман, наступник саудівського трону. Ми живемо в часи, коли вчинки якого-небудь MБС і подібних до нього домінують у медійній січці із CNN на чолі, а витвори ЙСБ зарезервовані тільки для знавців у концертних залах або в домашніх колекціях звукозаписів, бодай таких, як моя. Завдяки їй я маю змогу щоранку послухати 4-й і 5-й із «Бранденбурзьких концертів» ЙСБ у виконанні Берлінського філармонічного оркестру під керуванням Герберта фон Караяна.
На жаль, невдовзі по тому вмикаю новини CNN, BBC чи DW, щоб дізнатися не про зменшення «гострого контрасту між tutti ritornelli із сольними епізодами» в композиціях ЙСБ, а про вчинки такого собі MБС і про те, що про них каже POTUS (President Of The United States), відомий також як ДТ, для приятелів просто Дональд, а може, навіть Дон. Карусель абсурду крутиться набагато швидше за вінілову грамофонну платівку з музикою незрівнянного ЙСБ, відомого як Йоганн Себастьян Бах.