Головна проблема не сила Росії, а слабкість Європи. РФ не є сильною країною, але слабкість і роздробленість Європи дає Владіміру Путіну змогу грати його гру. Таку думку в інтерв’ю Тижню висловив Йонатан Голслах, автор книжки «Сила раю. Як Європа може бути попереду в азійському сторіччі».
«Отже, як нам упоратися із цим? Передусім, вважаю, українська криза розбудила багатьох європейців. Як результат — ЄС запровадив, а потім розширив безпрецедентні санкції. Ми не робили такого досі. Але я не думаю, що вони ефективні. Бо, з одного боку, встановили фінансові обмеження щодо Росії, а з другого — збагачуємо росіян, купуючи їхні енергоносії. Це не дуже ефективна політика», — пише він.
Знову-таки, зауважує Голслах, ключовою є сила. І в цьому випадку вона означає, що ЄС повинен послабити прив’язку до імпортованих енергоносіїв.
Також він вірить, що потрібно достукатися до російського народу.
«Росія є не європейською країною, а євразійською. Але нам треба мати з нею збалансовані стратегічні відносини. У цьому контексті маємо визнати деякі інтереси росіян й працювати на посилення їхніх приватних компаній та середнього класу. Ми повинні взаємодіяти з російською інтелігенцією, вчителями, науковцями та ін. Але це не буде ефективно, якщо ми не виходитимемо з позиції сили», — пише Голслах.
Він також зауважив, що дуже складно втримати Москву від того, щоб розділяти нас чи грати на наших суперечностях. Адже в Європі діє демократична система, а тому деякі політики досить короткозорі: вони більше думають про постачання енергоносіїв завтра, ніж про стратегічний баланс у найближчі десятиліття. У процесі захисту від авторитаризму демократія завжди має слабку позицію. У неї багато переваг, за допомогою яких ми повинні її захищати, але, наштовхуючись на авторитаризм Росії чи Китаю, вона стає вразливою до залякувань та інших негативних проявів.
Крім того, на його думку, дослідники, радники та інші повинні й надалі впливати на політиків, щоб ті міцно стояли на ногах.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»