Тридцятирічний стамбульський багатій Кемаль на порозі свого весілля безтямно закохується в іншу. Спочатку він наївно гадає, що його дії звичаям не суперечать: освічена й красива дружина, так би мовити, для параду; а для душі – миле створіння, з яким можна безперешкодно тішитися роками. Так жив його батько, але Кемалю традиція стає поперек горла: за те, що виявив слабкодухість і вчасно не скасував заручин, люба Фюсун ще помститься. Вона зникне й з’явиться знову вже одруженою пані. Дозволить Кемалю дихати біля себе, та не більше. Вона прагнутиме стати кінозіркою, він – якомога надійніше сховати її від людського ока, аби не втратити вдруге. В’язке, мов сироп, цнотливе співіснування триватиме ще вісім років до драматичного фіналу, ініціаторкою якого виступить «залізна» Фюсун. Кемалю залишиться втішатися спогадами, додаючи нові експонати – фото, недопалки, сільнички, афіші, гребінці – до власного музею, комплектувати який він почав заздалегідь.
В анотації до оригінального видання «Музею невинності» Орхан Памук зазначив, що цей роман – «про любов, шлюб, родину та щастя». І це було б правдою, якби не одне «але»: за яку б тему не брався нобелівський лауреат, однаково виходить книжка про Стамбул. Цього разу навіть ширше – про Туреччину початку 1980-х, яка модернізується зовні, у цивілізаційному сенсі залишаючись незайманою. Нехай «Кока» витісняє з ринку шипучку місцевого виробництва, а вищий світ їздить на шопінг до Парижа, патріархальний уклад незнищенний. Автор роману доводить це кожною ностальгійною дрібничкою, яку його герой відбирає для власної колекції щастя.
Книгу можна придбати у магазинах мережі "Книгарня "Є", а також замовити в інтернет-магазині.