Захід вийшов по-справжньому міжнародним, на дискусійних панелях були присутні представники не лише України та Польщі, а й багатьох інших країн, зокрема США, Німеччини, Франції, Грузії, Румунії, Словаччини, Литви, Білорусі. Приємно здивувала й програма: крім традиційних тем європейської інтеграції обговорювалося чимало більш прикладних напрямів співпраці.
Так, цікавою стала панель, присвячена відносинам українського та європейського агросектору. Експертам пропонувалося знайти відповідь на питання «Чим насправді є сільське господарство України для ЄС: конкурентом чи партнером?». Актуальності темі додали й новини з Києва, де в парламенті ось-ось мали розпочати розгляд законодавства щодо відкриття ринку землі. Важливо було почути й думку представників українського малого та середнього агробізнесу, які вітають відкриття ринку, але вимагають створення зрозумілих і прозорих правил. А європейські компанії сподіваються, що зможуть дедалі більше опанувати ринки Китаю та Африки разом із колегами з України.
Читайте також: Анатомія єврооптимізму
Не обійшлося на форумі й без панелей, присвячених різним аспектам безпекової ситуації в Європі. Гості намагалися зрозуміти, чи є варіанти розв’язання війни в Україні. Серед спікерів був присутній уже відомий українцям Александер Хуґ, колишній перший заступник голови СММ ОБСЄ в Україні. Незважаючи на те що він уже має нове місце роботи, Хуґ зберігав корпоративну вірність і послідовно відмовлявся відповідати на питання щодо того, хто ж, на його думку, воює проти України на Донбасі.
Розглядалися й інші проблеми — від спільних рис поведінки Росії в Сирії та на Сході України до майбутнього у відносинах між Україною та НАТО. Одним із напрямів такої співпраці є УкрПолЛитбат, діяльність якого презентували під час обговорень. Цей підрозділ був створений трьома країнами для спільної участі в миротворчих операціях та обміну досвідом. Завдяки службі в батальйоні українські військові набувають реальних практичних навичок «за стандартами НАТО». Розмовляли експерти й про безпеку на Чорному морі. Тут доволі слушною була думка, яку висловив Ґела Васадзе, аналітик з Інституту грузинсько-кавказьких стратегічних досліджень. Він вважає, що коли вже Україна наполягає на неможливості відокремлення питання російської агресії на Донбасі від окупації Криму, особливо в питаннях застосування санкцій, то було б доцільно до цих епізодів додати й напад Кремля на Грузію у 2008 році. Тим більше що на цей вчинок Росія так і не отримала від західного світу жодної дієвої реакції, крім «глибокого занепокоєння».
Певний конструктив був помітний у дискусіях між представниками польських та українських регіональних адміністрацій. Можливо, поки на найвищому політичному рівні триває певна стагнація, на місцях люди здатні знайти спільну мову значно швидше.
Велику увагу гостей форуму привернула й дискусія щодо стану та перспектив українсько-польських відносин. Не секрет, що Польща була й лишається для України одним зі стратегічних партнерів. Це продиктовано не лише географією, а й спільною історією, досвідом радянської окупації. Втім, саме історія сьогодні є каменем спотикання в діалозі двох країн. Діаметрально різний погляд на ті самі події та історичні постаті затьмарює будь-який конструктив. Фактично події майже сторічної давнини б’ють по майбутньому. На думку експертів, цю ситуацію могло б виправити створення спільних підручників з історії, у яких наведені обидві позиції з поясненнями причин розбіжностей у поглядах. Або, наприклад, створення двосторонньої комісії науковців-істориків, які могли б дати обґрунтовану відповідь на питання, що саме відбулося між нашими державами. Втім, ця відповідь повинна бути без жодного політичного підтексту, адже, за словами депутата польського Сейму Владислава Бартошевського, саме політики постійно намагаються заробити собі бали, спекулюючи історичними подіями. Можливо, це допомогло б зрушити з місця відносини, що «забуксували», як висловився колега Бартошевського по Сейму депутат Річард Терлецький. На його думку, в Києві немає розуміння важливості співпраці з Варшавою.
Читайте також: Тримор’я як нова форма інтеграції у Центральної та Східної Європі
Можливо, Терлецькому заперечили б українські колеги з Верховної Ради чи представники уряду, однак саме їх чомусь бракувало на форумі. Незрозуміло, чому українська влада проігнорувала форум, який заради нашої країни організований у Польщі за польські гроші й за підтримки польського уряду (представники якого знайшли можливість відвідати форум). Напевно, якщо ми на всіх рівнях кажемо про важливість двосторонніх відносин, то маємо використовувати будь-яку нагоду для зміцнення й розвитку цих відносини. Одразу підказка нинішньому уряду: той самий фонд протягом року організовуватиме ще кілька важливих міжнародних заходів, тож не пропустіть. Бо інакше таке ставлення нам колись не пробачать і, зрештою, просто не покличуть.