«В даному випадку РФ не виконала жодного положення міжнародного права щодо порядку зупинення міжнародних угод. Але говорити про порушення процедури денонсації чи зупинення є сенс, коли існують підстави для зупинення договору. Наразі в РФ немає жодної, передбаченої угодами та нормами міжнародного права, підстави для ініціювання дострокового припинення дії угод щодо перебування Чорноморського флоту в Україні», – заявила Маляр.
«Більше того з боку РФ порушено цілу низку зобов’язань, взятих на себе в межах зазначених угод. Ця обставина дає законні підстави як раз не Росії, а Україні ініціювати припинення договірних відносин, але Україна ними не скористалась», – додає вона.
З правової точки зору, зауважує Маляр, теперішня ситуація виглядає так – «Росія, на порушення підписаних нею угод та норм міжнародного права, в односторонньому порядку перестала виконувати взяті на себе зобов’язання».
«Тому підвищення ціни на газ, як наслідок денонсації, є неправомірним. На практиці Міжнародними судами такого роду одностороння денонсація не визнається. То ж Україна має всі підстави та шанси вимагати в міжнародних судових інстанціях відшкодування збитків, завданих Росією через одностороннє припинення виконання своїх зобов’язань», – вважає Маляр.
Водночас юрист зазначає, що у жодній з чотирьох угод, дія яких підлягає припиненню після ухвалення 1 квітня закону щодо припинення дії ряду російсько-українських угод, які регулюють статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, не передбачені умови денонсації.
«В такому випадку потрібно застосовувати норми Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., відповідно до якої, у разі відсутності в угоді положень про припинення дії угоди, слід виходити зі змісту та природи самої угоди. Приміром, угоди про оренду, торгівлю, військові угоди можуть денонсовуватися в односторонньому порядку навіть у разі відсутності у тексті самої угоди положень про денонсацію. Проте в такому разі повинна застосовуватись відповідна процедура, а саме – повідомлення не менш як за дванадцять місяців про свій намір денонсувати договір або вийти з нього», – зазначає Маляр.
Вона нагадує, що розуміючи, що така термінова денонсація неправомірна, заступник голови МЗС РФ Карасін зазначив, що йдеться не про денонсацію угод, а про припинення їхньої дії.
«Проте зазначеною вище Конвенцією встановлено, що зупинення або припинення договору, у разі відсутності відповідних положень в угоді, можливе за згодою сторін. Це означає, що повинен бути переговорний процес, в результаті якого мусить бути досягнута згода обох сторін щодо зупинення чи припинення дії угоди», – каже Маляр.
«Якщо ж є об’єктивні умови для зупинення договору, приміром, докорінна зміна обставин (на які посилається РФ), сторона, що хоче зупинити договір повинна повідомити письмово іншу сторону про свій намір. Інша сторона (тобто Україна) має не менше трьох місяців для заперечення. Якщо заперечення не висловлене, сторона-ініціатор зупинення договору може оголосити угоду недійсною», – додала вона.
Як відомо, федеральний закон "Про припинення дії угод щодо перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України" Державна Дума прийняла 31 березня. Рада Федерації схвалила його 1 квітня.
2 квітня президент Росії Владімір Путін підписав федеральний закон про припинення дії "харківських угод" та низки угод щодо перебування Чорноморського флоту в Криму.