Юрист зазначає, що регламент Ради передбачає, що прийнятий в першому читанні законопроект має бути в подальшому розглянутий в другому читанні з обговоренням кожної статті та голосуванням.
«Однак, ВРУ своїм рішенням може зняти законопроект з розгляду, якщо внаслідок прийняття інших законодавчих актів чи з інших причин законопроект втратив свою актуальність», – зазначила вона.
«Водночас, розгляд законопроекту в другому читанні теоретично не може відбутися впродовж 24-х днів після прийняття законопроекту за основу. Це пов’язано з тим, що народним депутатам надається 14 днів для внесення своїх поправок та пропозицій. В подальшому законопроект має бути підготовлений до другого читання та наданий народним депутатам для ознайомлення не пізніш як за десять днів до розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради. Втім, на практиці ВРУ не завжди дотримується вищевказаної процедури і приймає закони з порушенням регламенту», – пояснила юрист.
За її словами, шанси для оскарження цього законопроекту після прийняття його і підписання президентом в цілому є, якщо закон буде прийнятий з процедурними порушеннями регламенту.
«Це може бути формальною підставою для його оскарження. Втім, на сьогоднішній день нам невідомі випадки задоволення судами подібних позовів. Більш дієвим способом є оскарження закону до Конституційного Суду України з підстав його невідповідності Конституції України», – заявляє Перцова.
Водночас адвокат підтверджує, що «нинішня редакція «мовного закону» дійсно суперечить ст. 10 Конституції України».
«Цією статтею державною мовою в Україні визначено українську. При цьому в країні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України. В свій час цю норму трактував Конституційний Суд України в своєму рішенні №10-рп/99 від 14 грудня 1999 року. Суд зазначив тоді, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом», – роз’яснює юрист.
При цьому, за словами Перцової, Конституційний суд також вказав, що поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.
«Таким чином, на мою думку, в нинішній редакції «мовний законопроект» суперечить ст. 10 Конституції України та згаданому вище рішенню КСУ №10-рп/99, оскільки передбачає формулу «інша мова замість української», замість зафіксованого в Конституції правила «українська + інша мова», – стверджує Перцова.
«Таким чином, є всі підстави вважати, що при трансформації законопроекту в закон він стане предметом розгляду Конституційного Суду України, який, до речі, має прийняти до уваги свою позицію, викладену в рішенні 1999-го року», – підсумовує юрист.