«Я не знаю, чи інтелектуали взагалі щось можуть зробити. Хто їх слухає, тих інтелектуалів?», – запитує Винничук
«Будь-яка революція, будь-який спалах народного гніву залежить від низів, а не від верхів. Останні можуть щось очолити, але цим не повинні займатися письменники, бо з них добрі пропагандисти, але погані керівники будь-яких революцій – ми це знаємо ще з часів Центральної Ради, коли всі тодішні керманичі щось писали», – зазначив він.
«Петлюра – літературний критик і перекладач, Міхновський – поет і критик, не кажу вже про Грушевського чи Винниченка. Хоч кого візьми – всі писали. Частина отаманів також була «писуча», – нагадує Винничук.
«Думаю, що будь-які наші інтелігентні й інтелектуальні розмови, круглі столи тощо замикаються на нашому ж середовищі, не виходять за його межі. Ніхто про них не знає, пересічні українці можуть побачити по телебаченню тільки те, що їм показують, зазвичай якісь серіали, а в регіонах часто взагалі немає доступу до опозиційного телебачення, тому про всі ці ініціативи ніхто не дізнається. Вочевидь, треба просто йти в народ і розмовляти», – вважає письменник.
Повний текст інтерв’ю із Юрієм Винничуком читайте у №15 Тижня.