Юрій Усманов: «Ядерний тероризм, який Росія здійснює на ЗАЕС, сьогодні як ніколи потребує жорсткої реакції всього світу».

Світ
9 Вересня 2022, 19:29

Пане Юрію, як ви оцінюєте звіт МАГАТЕ і як він може вплинути на ситуацію, що склалася навколо ЗАЕС?

На мій погляд, від МАГАТЕ від самого початку не слід було очікувати надто багато. По-перше, інспектори не можуть давати політичні оцінки тим чи іншим подіям. Завданням організації у першу чергу є контроль за мирним використанням атомної енергії у світі. З цією метою інспектори місії збирають факти щодо ситуації на ЗАЕС, можуть проводити окремі розслідування й експертизи. По-друге, організації важливо залишатись нейтральною і мати можливість постійного доступу до об’єкту. Якби вони підтвердили, що так, обстріли веде Росія – з високою ймовірністю це був би їхній останній візит на окуповану станцію. Треба розуміти: хоч МАГАТЕ не має примусових важелів впливу, однак на підставі їхніх доповідей Генеральна Асамблея та Рада Безпеки ООН можуть ініціювати розгляд проблем ядерної безпеки. Тому, думаю, МАГАТЕ обов’язково зробить предметну оцінку дій РФ і доведе її всім членам РБ ООН, хіба що зроблено це буде на одному із закритих засідань, за зачиненими дверима.

 

Рішення Радбезу є обов’язковим для всіх держав-членів ООН. Проте не забуваймо про право вето, яким РФ як постійний член РБ, безумовно, блокуватиме всі рішення проти неї. Чи можна вийти з цього замкненого кола?

Однозначно РФ блокуватиме такі рішення. І це, до речі, незважаючи на те, що обстрілюючи ЗАЕС, РФ як мінімум вже двічі за останній місяць самостійно скликає засідання Радбезу щодо цих самих обстрілів. Така цинічна поведінка свідчить лише про бажання зіграти на випередження і показати себе у кращому світлі на інформаційному просторі. У той же час інші постійні члени РБ ООН за наявності політичної волі можуть ефективно відреагувати на загрозу з боку Росії і задіяти механізм, який передбачений у статті 27 Статуту ООН, де чітко вказано, що рішення Ради Безпеки вважається прийнятим, якщо за них подані однакові голоси всіх постійних членів Ради, а сторона, яка бере участь у спорі, повинна утриматися від голосування під час ухвалення такого рішення. Тобто держави-постійні члени РБ ООН за наявності політичної волі можуть виключити РФ із процесу голосування в цьому питанні. Усі юридичні підстави для цього в них є.

 

На вашу думку, якщо цей механізм існує, чому цього досі не зроблено?

Повторюсь – питання в наявності політичної волі. Як юрист можу тільки стверджувати, що правова лазівка для обходу права вето РФ у Радбезі ООН існує.

 

Гендиректор МАГАТЕ Рафаель Ґроссі чітко зазначив, що на ЗАЕС порушуються всі 7 принципів безпечного функціонування станції (так звані Seven Pillars). При цьому ЗАЕС – найбільша в Європі й третя у світі за сукупною потужністю атомна електростанція, її руйнування може стати більшим лихом, ніж Чорнобиль і Фукусіма разом узяті. Хто несе відповідальність за безпеку станції?

Ключовим міжнародним документом, який встановлює правила безпеки та стандарти на всіх цивільних об’єктах, пов’язаних з ядерною енергетикою, є Конвенція про ядерну безпеку, яка була прийнята державами-членами МАГАТЕ у 1994 році. І Україна, і РФ є учасниками цієї конвенції. За цією конвенцією відповідальність за ядерну безпеку покладається саме на держави, під юрисдикцією яких знаходяться ядерні установки.

 

Чому йдеться саме про юрисдикцію, а не територію?

Поняття «юрисдикція» у міжнародному праві означає владу і ефективний контроль над об’єктом. Іншими словами, саме держави, які контролюють ядерну установку, несуть відповідальність за її використання і за всі порушення у зв’язку з цим. На сьогодні та частина Запорізької області, де знаходиться ЗАЕС, окупована РФ, що підтверджує і сам генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Ґроссі. Це означає, що саме РФ як окупант здійснює ефективний контроль над ЗАЕС і несе повну відповідальність за її руйнування та будь-які інші порушення міжнародного права на цій території. Те, що відбувається зараз на ЗАЕС, є серйозним порушенням норм міжнародного гуманітарного права з боку РФ.

 

Читайте також: Петро Котін: «Ніхто не міг уявити, що до будівлі реакторного відділення атомної станції може підʼїхати танк і розпочати обстріл»

 

А відбувається наступне: найпотужніша атомна електростанція Європи мілітаризована і перетворена на російську військову базу, сама РФ обстрілює її, шантажуючи Україну і весь світ, прикриваючи свої варварські дії атомними реакторами і використовуючи працівників станції (фактично – заручників) як живий щит. Подібні дії є воєнним злочином, за які РФ нестиме міжнародну відповідальність, а її військово-політичне керівництво відповідатиме в Міжнародному кримінальному суді у Гаазі. РФ відверто тероризує весь світ своїми протиправними діями, використовуючи для цього атомну станцію як свого роду ядерну зброю.

 

Але як бути з фактом, що міжнародне право, не містить заборони використання ядерної зброї у військових конфліктах?

Скажімо так, наразі норми міжнародного гуманітарного права (МГП) прямо не забороняють використання ядерної зброї в збройних конфліктах. У той же час застосування ядерної зброї однозначно буде порушувати норми міжнародного гуманітарного права, адже з використанням такого виду зброї будуть порушені ключові принципи МГП: принцип пропорційності, розрізнення, вжиття запобіжних заходів. Ядерна зброя може бути віднесена до зброї масового знищення, зброї невибіркової дії, використання якої заборонене нормою 71 звичаєвого МГП, а також статтею 51(4) Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 року. Використання ядерної зброї за ст. 8(2)(b)(xx) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, може вказувати на вчинення міжнародного злочину. 

 

Читайте також: Світові медіа про ядерний тероризм Росії: Страх перед новою Фукусімою

 

У цьому контексті не можна не згадати також Міжнародний договір про заборону ядерної зброї, який був прийнятий у 2017 році і вже ратифікований 63 державами. Цей договір повністю забороняє розробляти, випробовувати, виробляти, придбавати, володіти, накопичувати, використовувати або погрожувати застосуванням ядерної зброї і показує ставлення світового співтовариства до такого виду зброї. Але, на жаль, сьогодні цей договір не ратифікований жодною державою, яка ймовірно має у своєму воєнному арсеналі ядерну зброю, що зводить дію цього документу практично нанівець.

 

Ви згадали про тероризм. Чи можемо вже зараз казати, що Росія використовує ядерний тероризм як метод ведення війни?

Перелік дій, що визнаються ядерним тероризмом, міститься у ст. 2 Міжнародної конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму. Згідно з цією конвенцією, ядерний тероризм – це володіння або використання радіоактивного матеріалу, ядерного об’єкту з наміром  спричинити смерть чи серйозне каліцтво, завдати істотну  шкоду  власності  чи навколишньому середовищу або змусити  фізичну  чи   юридичну   особу, міжнародну   організацію  або  державу  вчинити  будь-яку  дію  чи утриматися від неї. У той же час, по-перше, у самій Конвенції мова йде про такі акти з боку фізичних осіб (що, звісно, не виключає міжнародну протиправність такої поведінки з боку РФ як держави). І, по-друге, вказана Конвенція діє тільки в мирний час, що виключає її застосування в умовах збройного конфлікту. Але ознаки ядерного тероризму однаково присутні у діях РФ на ЗАЕС.

 

Читайте також: Чому французи бояться аварії на ЗАЕС більше ніж решта європейців

 

У будь-якому разі сьогодні ми однозначно можемо стверджувати про те, що РФ порушує норми міжнародного гуманітарного права, обстрілюючи і мілітаризуючи ЗАЕС, розміщуючи там воєнну техніку і військових. Ядерний тероризм, який Росія здійснює на ЗАЕС, сьогодні як ніколи потребує жорсткої реакції всього світу. Росія має негайно демілітаризувати і звільнити Запорізьку атомну електростанцію, вивести військові підрозділи, техніку та працівників Росатому і повернути контроль над ЗАЕС уряду України. РФ як держава-окупант несе повну міжнародну відповідальність за свої протиправні дії, а її військово-політичне керівництво має бути притягнуте до індивідуальної міжнародної кримінальної відповідальності в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі за вчинення міжнародних злочинів в Україні.

92