«Інакше кажучи, журналістів б’ють не попри те, що вони журналісти, а саме за те, що вони журналісти. Із силою, якою нехтують, так не поводяться. І, повторюю, незважаючи на очевидні вади цієї спільноти, вона свою роботу виконує. Краще, гірше – тема окремої важкої розмови, але виконує…», – пише Макаров.
«Сам факт, що журналістів б’ють – і подеколи вбивають (боронь Боже знову до цього дожити, але будьмо тверезими), – свідчить про те, що рано відмовлятися від фаху. Він, як у відомому тості, справа, може, й безнадійна, але в кінцевому підсумку має шанси на успіх», – додає він.
Детальніше читайте у матеріалі «Журналістика прямої дії» у № 36 «Українського тижня».
Як повідомлялось, Інститут Масової Інформації у першому півріччі цього року зафіксував 35 випадків фізичної агресії (нападів, побиттів, залякувань), майже втричі більше, ніж за такий самий період 2012 року (тоді було 12 таких випадків).