„Прогнози невтішні: доки преса й телебачення не звільняться від зовнішнього бізнесового та адміністративного тиску, найбільш масові інформаційні ресурси захищатимуть інтереси влади або її окремих груп. Наявність окремих острівців незалежності й відстоювання національних інтересів може створювати ілюзію свободи слова, проте їхній вплив залишатиметься маргінальним і не визначатиме настроїв широких мас, особливо на Сході та Півдні країни”, – наголошує Макаров.
За його словами, можна покладатися хіба що на суб’єктивний фактор: „під час Євромайдану деякі ЗМІ, зокрема, кілька провідних телеканалів, несподівано демонстрували більш-менш зважену редакційну політику – вочевидь, це робилося під тиском суспільних настроїв, а може й олігархів, яким належать ТВ-медіа і які готові йти на компроміси”.
„Але без тотального перезавантаження всієї системи з неодмінним впровадженням чітких правил гри й знешкодження ідеологічних диверсій східного сусіда сподіватися на кардинальне поліпшення інформаційного поля не варто. Уникнути «паралельної реальності», яка формуватиметься у владних кабінетах, допоможуть мережеві аматори та соціальні мережі”, – вважає експерт.
Він прогнозує, що 2104 року їх стане значно більше.
„Справжні журналісти відмовляються бути лизоблюдами влади, звільняються з медіа Арбузових /Курченків і йдуть з професії до кращих часів, адже тих двох-трьох незалежних медіа ,які залишилися, на всіх не вистачить. Українська журналістика виявилася не настільки продажною, як дехто уявляє у владних кабінетах”, – підсумовує Макаров.
Більше про це читайте у статті "ЗМІ: доки розвиднеться" у друкованому спецпроекті «Світ у 2014».