"Звісно, поточні вибори з традиційними супутніми бюджетами на «окучування» передусім телебачення мають якось трохи сповільнити обвал, але це не порятунок, а лише відтермінування. Що станеться з імперією UMH, яку рік тому взяв під крило зіц-олігарх Курченко, хто фінансуватиме газети, журнали й телеканали, відкриті іншими представниками «Сім’ї», зокрема Арбузовим і Захарченком? Але навіть не те головне: чи зміняться самі засади існування засобів масової інформації?", – звертає увагу на ситуацію Макаров.
Зайого словами, можна вдавати, що питання не на часі, є в державі проблеми нагальніші.
"Ну ось переоберемо Нацраду, очистимо суди, ухвалимо кращі закони… А прямі диверсанти й саботажники тим часом підгодовуватимуть sancta simplicitas луганських бабусь і люмпенів, витрачаючи не без ефекту шалені гроші (лише «Россотрудничество» має 10 млрд руб. бюджету, а ще таємничий фонд «Русский мир», а новостворена агенція «Россия сегодня», а добровільно-примусові внески олігархів, а прямі гроші ФСБ). Не забуваймо про фактор мови: у країні, як відомо, дві третини україномовних, а Індустріальний телевізійний комітет замовляє вимірювання аудиторії за панеллю, де в 80% домогосподарств послуговуються російською", – наголошує публіцист.
Детальніше читайте колонку "Пропаганда" в журналі "Український тиждень" №15