Макаров відзначає, що серед різних причин інтересу Путіна до України переважають особисті.
«Це його, Путіна, власна обсесія й компульсія (простіше – невроз нав’язливих станів), його білий кит, його Карфаген, який будь що має бути зруйнований. Україна – його найбільше приниження від 2004 року, перед котрим будь-яка прагматика відходить на другий план. Словом, це особисте. Такий психотип», – пише Макаров.
Він відзначає, що оскільки в Україні Путіну дали зрозуміти, що «в багатоконфесійній, полівалентній країні державне православ’я не спрацьовує і не спрацює», впроваджуватиметься план Б.
«Тупо-технологічний Медведчук із його маніакальними прожектами імітації громадянського суспільства – лише один варіант. Слід чекати нових жартів від старих псів («не хочемо в Європу через …») і зовсім нових несподіваних цуциків зі свіжими ініціативами», – вважає Макаров.
«І оскільки нинішня українська влада не вміє розставляти пріоритети, тобто для неї гроші передусім, а на ідеологію вона відволікається вряди-годи, то на нас чекає чимало євразійських інтеграційних сюрпризів. Може, не відразу, а з осені – будьте певні. Готуйтеся», – резюмує він.
Детальніше читайте у матеріалі Юрія Макарова «Що це було?» у № 31 «Українського тижня».