«Як хочете, а я переконаний, що брак зрозумілих програм, стратегій і відповідно послань – це не нещасний випадок, не форс-мажор, не чиєсь недопрацювання, а об’єктивна і вельми показова ознака вітчизняної ситуації, причому не лише нинішньої. Згадаймо слогани попередніх кампаній: «Так!», «Вона працює», «Покращення вже сьогодні»… Хіба можна з цього вгадати, які переконання має кандидат, які в нього плани, якою він бачить мою країну в перспективі?», – пише Макаров.
Він наголошує, що в нього не раз у мене траплялося типове lost in translation, зокрема під час характеристики «наших політиків іноземним гостям, причому різним – від американців до поляків».
««Ну, розумієте, він ніби правий, але за надійні соціальні гарантії з боку держави…» Гості дивувалися, а дарма. Політологічний компас у нас відмовляє: ліберали та консерватори, ліві та праві – ці дихотомії ніяк або майже ніяк не перетинаються між собою. Консерватор може бути лівим, як наші, з дозволу сказати, комуністи, а ліберал – сповідувати фактично праві погляди. Причини можна шукати скільки завгодно», – наголошує Макаров.
Він наводить приклад, що усталені поняття працюють лише в країнах із певною політичною культурою, де вони, власне, й виникли.
«Або: тоталітарне минуле спотворює систему координат, потрібен час для виправлення історичних деформацій. І таке інше. Але в мене є підозра, що пояснення простіше: немає в більшості наших політиків системних переконань. Хтось вважає ідеологію беззмістовною, бо для нього влада – то лише інструмент перерозподілу благ на свою користь», – заявляє публіцист.
Читайте повну версію матеріалу Юрія Макарова «Крок ліворуч, крок праворуч» у №17-18 «Українського тижня»