Проблема «нової шляхти» не в апетитах, а в категоричній нездатності її в цілому займатися чимось, окрім самозбагачення. Про це в черговому номері журналу "Український тиждень" пише Юрій Макаров.
«Ми на пальцях однієї руки можемо перелічити вдалі інвестиційні проекти вітчизняного бізнесу. Що ж стосується масштабних державних програм, наприклад напередодні футбольного чемпіонату, то пасажири швидкісних потягів досі згадують ефективних менеджерів, зупиняючись посеред поля й вимушено пересідаючи в докапіталістичні електрички», – написав оглядач.
За його словами, після того як міжнародні донори зафіксували критичний брак реформ в Україні, настає протверезіння: правлячий клас сам по собі не здатен знищити засади власного добробуту, адже те, що через непорозуміння називається корупцією, насправді є інституціалізованою технологією перерозподілу суспільного багатства незалежно від того, наскільки ті чи інші представники цього класу володіють англійською й не викликають почуття сорому, коли опиняються поруч із західними політиками.
«І виникає прозріння: нинішні лідери – найкраще, що може запропонувати кадровий резерв нової номенклатури, – і є каменем на шиї країни», – підсумував Макаров.
Детальніше читайте у черговому номері журналу "Український тиждень".