Ми живемо у двох Українах одночасно. Одна виходить на Майдани, посилає своїх дітей на фронт, збирає гроші на бронежилети й прилади нічного бачення, намагається брати участь у місцевому самоврядуванні. Друга голосує гречкою, дає хабарі скрізь, де тільки можна, дружньо ненавидить владу всіх рівнів і слухає шансон. Про це у своїй колонці на сторінках Тижня пише Юрій Макаров.
«Як ці дві України можуть узагалі співіснувати в одному часі-просторі? Чудово співіснують. Зокрема, через те, що обидва простори перетинаються часто-густо в одній особистості. Подекуди вони рознесені по різних головах: між сусідами, друзями, родичами», — пише він.
За словами Макарова, в сумі вони дають позитивну динаміку в опитуваннях стосовно ціннісної орієнтації українців: дедалі краще ставлення до ЄС, НАТО, демократичних інститутів, з одного боку, і падіння ностальгії за комуністичним минулим, орієнтації на східного сусіда — з другого.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»