Історія дивовижного тріумфу й стрімкого занепаду штучного проєкту «Слуга народу» на чолі з молодим, харизматичним, дотепним і безумовно талановитим артистом доводить: ніякої модернізації, ніяких реформ в Україні без ідеологічної складової бути не може. Про це у своїй авторській колонці на сторінках Тижня пише Юрій Макаров.
«Ти або прорадянський, проросійський, проватний і граєш на руку ворогу, або проєвропейський, проатлантичний, прозахідний і неминуче, принаймні номінально, за реформи й очищення авгієвих стаєнь. Будь яка «третя сила», що виступає за все хороше проти всього поганого, однак без чітких акцентів по вісях ЄС / «митний союз», НАТО / «братні обійми», майбутнє / минуле, — ілюзія, фейк, мана», — пояснює він.
Ну що ж, зауважує Макаров, мана розвіялась, і українці отримали приблизно той самий розподіл політичних симпатій населення, який переслідує нас уже багато років, навіть із певною позитивною динамікою, тільки погані хлопці цього разу виставили не лише пострегіоналів із «тим-кого-гидко-називати» біля керма, а й того ж штибу випадкових шмендриків для потенційної молодшої аудиторії.
«Шмендрики пролетіли, повернувши нас до зворушливої стабільності у вподобаннях виборців: ти можеш вливати скільки завгодно грошей, будь-які медіаресурси, а на виході отримаєш статистичну похибку», — пише він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»