«Громадянське суспільство може й мусить – і безпосередньо, і через окремі громадські об’єднання, і через пресу – нав’язати порядок денний політикам усіх рівнів, знизу догори», – вважає Макаров.
Він відзначає, що «Свобода» на Євромайдані «відсунула на другий план свої, м’яко кажучи, неполіткоректні гасла, якими оперує в середовищі «своїх», і спікери «Батьківщини» та УДАРу змушені висувати з трибуни конкретні пропозиції замість загальних лозунгів».
Однак, на переконання Макарова, тиск суспільства має стати більш технологічним.
«Тиск знизу має стати більш технологічним і каналізованим, бо політичний істеблішмент легко переграє хаотичні рухи громадськості на «своїй території» інтриг і домовленостей, але ж у новій атмосфері, що склалася після Євромайдану, ігнорувати вимоги суспільства опозиційні партії вже не зможуть, бо це означатиме не їхню маргіналізацію, а їхнє самогубство», – вважає він.
На його думку, саме такі нібито ефемерні речі, як суспільні настрої, налаштованість на спротив, довіра, готовність до взаємодії, повинні стати найбільш матеріальними факторами наступного політичного року.
«Року, який, сподіваймося, остаточно змінить обличчя України», – додає Макаров.
Більше читайте у матеріалі «2014: право на опір, право на оптимізм» у № 52 «Українського тижня».