Буяння «експертів зі всього» в телевізорі, пресі та Facebook саме собою ображає критичний розум. Цьому сприяє кількість вітчизняних вишів, неспівмірна з кількістю інтелекту в країні загалом. Про це у своїй колонці на сторінках Тижня пише Юрій Макаров.
«Відколи Кобеляцький технікум тваринництва або Кагарлицьке ПТУ електриків почали трансформуватися в Міжнародний університет біотехнологій та Академію IT-бізнесу (назви умовні, процес і результати реальні), будь-який пройдисвіт може законно представлятися дипломованим спеціалістом, і це тільки одна складова занепаду. У нас за останні 25 років захищено понад 200 тис. дисертацій, кандидатських і докторських, піввідсотка населення зі ступенями! Їхня наукова цінність часто-густо сумнівна, а сама праця може не мати до дисертанта жодного стосунку, крім сплаченого реальному виконавцеві гонорару: від $5 тис. автору з провінції до $30 тис. викладачеві столичного університету. Або можна підцупити коли 20%, коли 80% тексту в бібліотеці й мережі, сподіваючись, що добре вмотивовані колеги заплющать на це очі. Спостерігається й комбінація обох технологій», – пояснив він.
За словами Макарова, ринок компетентних мізків остаточно підриває наявність різного рівня наукових центрів у формі ГО. Подекуди там лишень один-два працівники, чиї навички майже обмежуються вмінням складати аплікації на гранти, але написати у візитній картці «директор інституту» це ніяк не завадить.
«Майже дитяча жага до дипломів, титулів і брязкалець серед політиків і чиновників обумовила відповідну пропозицію: маємо безліч академій «інформаційно-хвильового торсійного розвитку», які радо приймають до своїх лав за відповідний благодійний внесок або інше сприяння», – наголосив він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»