Український поет і прозаїк Юрій Андрухович в інтерв’ю Тижню розповів, що не може собі уявити масового читача і отримує стимули від окремо взятих поціновувачів, які для нього наділені впізнаваною індивідуальністю.
«Із масовим читачем у мене немає жодних шансів. Я взагалі не можу собі уявити його. Отримую стимули від окремо взятих читачів, які для мене наділені впізнаваною індивідуальністю. Це люди, що розповідали мені, як під впливом моїх книжок зненацька змінювали своє життя. Скажімо, кидали насиджене місце зі звичною роботою та побутом і їхали кудись, наприклад до Індії, де проводили кілька років в ашрамі, хоча я не пропагую це у своїх книжках. Однак то персональні історії, я знаю імена й прізвища таких людей, ми тримаємо зв’язок», — сказав він.
За словами Андруховича, складно оцінити загальну кількість читачів, бо аудиторія багатоступенева.
«Хтось — і таких більшість — стежить за публіцистичними виступами та інтерв’ю, не певен, чи можна їх називати моїми читачами. Дехто читає колонки, і це вже точно мої читачі. А скільки насправді читає романи, зовсім незрозуміло. Мабуть, поезію ще менше. Мені не вдається уявити сформульований попит чи запит на свій наступний твір і виконати його, прорахувавши заздалегідь, чого сподіваються та очікують. На мою думку, це нереально», — розповів письменник.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»