Звернення Юлії Тимошенко
Звертаюся до всіх, хто мені вірить, хто мене підтримує як в Україні, так і за її межами.
Я знаю, що ви покладаєте на мене надії, очікуєте, що я зможу разом з вами звільнити Україну від кримінальної окупації, повернути її до життя. Я теж у це вірю. Я вас не підведу. Я маю сили вистояти, витримати всі нелюдські знущання, перемогти та стати поруч з вами для збереження європейської, незалежної України, для проведення таких потрібних країні змін.
Я знаю, що ви, як і я, шоковані новими обвинуваченнями, які оголошені Генеральним прокурором 18 січня 2013 року відносно моєї участі у трагічному вбивстві Євгена Щербаня та незаконного отримання фінансових державних гарантій для корпорації ЄЕСУ.
Будьте спокійні та впевнені, як і я: ці гучні обвинувачення є агонією, істерикою Януковича, який знає, що всі попередні кримінальні справи проти мене розвалилися, виявилися порожнім політичним брудом, і йому в найближчий час, після рішення Європейського суду з прав людини, доведеться випускати мене на свободу.
Він містично цього боїться, бо знає, що програє мені президентські вибори в 2015 році та втратить все, що незаконно нажив „непосильною” працею.
Він боїться, що Україна після виборів вже не буде його приватною власністю, боїться, що буде відповідати за все своє беззаконня, за насилля, за клептоманію, за розвал зовнішньої та внутрішньої стратегій України.
Він сам себе загнав в безвихідь та продовжує далі робити трагічні помилки.
Останньою з них є ідея обвинуватити мене у вбивстві Євгена Щербаня. Просто таку відверту неправду буде неважко спростувати в міжнародних судах. Саме в міжнародних, бо ціну судам, прокурорам, слідчим в Україні всі добре знають, і не варто про це говорити зайвий раз.
Я чітко і однозначно заявляю, що корпорація ЄЕСУ, яку я очолювала до кінця 1996 року, ніколи не отримувала фінансових державних гарантій від України. Такі гарантії, згідно з законом, надаються виключно колегіальним рішенням уряду та відображаються в законі про бюджет України. Я заявляю, що уряд ніколи не приймав колегіальних рішень з надання фінансових гарантій корпорації ЄЕСУ і такий борг ніколи не відображався в законі про бюджет України. Це легко та надійно перевіряється, відповідно і кримінальна справа проти мене з цього приводу буде визнана грубо та очевидно сфальшованою.
Я також чітко і однозначно заявляю, що я не маю ніякого відношення до трагічного вбивства Євгена Щербаня в 1996 році, і це буде доведено в міжнародних судах та судах інших країн.
Євген Щербань був одним із п`яти засновників корпорації „Індустріальний союз Донбасу” (ІСД), яка володіла сотнями підприємств, незаконно приватизованих в 90-х роках. Крім Євгена Щербаня, власниками корпорації ІСД були Олександр Момот, Ахат Брагін та Рінат Ахметов. П`ятим тіньовим співвласником корпорації ІСД був тоді молодий політик Віктор Янукович, який зараз є президентом України.
Євген Щербань був беззаперечним лідером цієї групи, народним депутатом та лідером Ліберальної партії України. Але протягом короткого часу були трагічно вбиті три власника корпорації ІСД.
Євген Щербань та Олександр Момот були застрелені в Донецьку, а Ахат Брагін – підірваний на донецькому стадіоні. Після цього вся власність корпорації ІСД, яка оцінюється в мільярди доларів США, перейшла Віктору Януковичу та Рінату Ахметову. Після трагічного вбивства Євгена Щербаня губернатором Донецької області також зміг стати Віктор Янукович. Керівники банди, яка вбила Євгена Щербаня, були одразу ж ліквідовані в Донецькій виправній колонії, за якою наглядали в той час прокурори Кузьмін та Пшонка. Що ще треба пояснювати і при чому тут до вбивства Євгена Щербаня моє прізвище?!
Таких міжусобних кримінальних розборок, як в Донецькій області в 90-х роках, не було більше в жодному регіоні України. Юрій Луценко, коли став у 2005 році міністром внутрішніх справ, розкопав тільки в одному з донецьких териконів більше 30 трупів бізнесменів, суддів, адвокатів, слідчих та інших непокірних, яких ліквідували донецькі в 90-х роках. За що, в тому числі, Юрію Луценку помстилися та кинули за грати. Тоді, в 2005 році, Віктор Ющенко сказав Юрію Луценку «більше в териконах Донецької області не копати».
Сьогодні Віктор Янукович вирішив свої злочини, скоєні в 90-х роках, перекласти на мене – свого головного політичного опонента – та спробувати залишити мене у в`язниці пожиттєво, а може, спробувати позбавити мене у своїй в`язниці життя, як він це робив в 90-х. Але ми не дозволимо йому це зробити. Віктор Янукович більше ніколи не буде Президентом України, які б кримінальні справи він проти мене не порушував. Я найближчим часом буду на свободі поруч із вами, а Україна займе своє гідне місце в європейській родині.
Зараз, коли я пишу це звернення, тюремники встановлюють нові додаткові броньовані двері біля мене. Навіщо мене так охороняють сотні спецназівців в камуфляжі з автоматами?!
Так само «загратовують» сьогодні в Україні свободу громадян, свободу слова, свободу зібрань, справедливість, право жити. Але куди б сьогодні Янукович не прилаштовував автомати, вони стріляють смертельними чергами в нього самого.
Тримайтеся та вірте: все найгірше мине, невдовзі все буде по-іншому. А Віктор Янукович все правильно передчуває, виправдано боїться. Але в такий спосіб, як він намагається утримати владу, вона не утримається, такі дії тільки погіршують його і без того важке становище. Щоб зберегти таку бажану для нього президентську посаду, треба стати моральним, не корумпованим, демократичним та справедливим європейським лідером, а шлях політичних репресій, тиранії, диктату, клептоманії та відвертої тупості не веде до храму.
До швидкої зустрічі,
Юлія Тимошенко