У. Т.: Чим небезпечна нинішня конфронтація між Москвою і Заходом для Таллінна?
– Ми не знаємо, яка стратегія в Кремля. Однак у 1990-х Захід з Естонією включно наївно сподівався, що Росія стане майже демократичною країною із сучасною економікою. Тепер зрозуміло: він помилявся. Нині серйозно руйнується структура безпеки, вибудувана після Другої світової війни.
У плані безпеки Естонія має абсолютно іншу ситуацію, ніж Україна чи Молдова. Вона член НАТО, і в нас немає підстав не довіряти Альянсові як колективній системі захисту. А коли говорити про економіку нашої країни, то в 1990-х роках вона була на 90% прив’язана до колишнього Радянського Союзу. Нині обсяг торгівлі з Росією не дотягує навіть до 10%. Бізнес-спільнота Естонії розуміє, що ринок РФ цікавий, але дуже непевний. Наші компанії не такі багаті, щоб дозволити собі серйозні політичні ризики, які приховує торгівля з Росією. Тому ми орієнтуємося на більш зрілі європейські ринки, і конфронтація з Москвою не матиме для нас катастрофічних наслідків. Однак естонська економіка стоїть перед іншими викликами. Наразі ми пройшли тільки половину шляху до справді інноваційної системи. Щоб досягнути повноцінного прогресу, треба працювати з ринками, де інновація має значення, а не з такими, як російський, без розвитку потенціалу чи технологій. А в нас нафти чи газу немає. Ми мусимо підходити з розумом та підприємницьким духом і співпрацювати з економіками, де ці речі відіграють свою роль. Ось єдиний шлях.
У. Т.: Естонія саме цим і відома – активним застосуванням людського потенціалу та інновацій. Це, схоже, створює додану вартість вашої економіки. А в яких секторах нашої вбачаєте такий потенціал для України? Які галузі створили б нам у світі конкурентну перевагу?
– Наскільки я розумію, в України величезний потенціал людського капіталу. За радянських часів ви мали високоякісну освіту, особливо технічну, інженерну. Нині ситуація, може, й інша, але у вас є ця історія і досвід.
Київ, схоже, досі намагається захищати й підтримувати застарілу промисловість. Це марнування часу. Єдиним способом реформування економіки, залучення інвестицій та стимулювання підприємництва є запровадження фундаментальних принципів ринку. Шукати якусь конкретну галузь, що забезпечила б Україні конкурентну перевагу в глобальному вимірі, зрештою, не так важливо. Якщо ви зосередитеся на засадничих принципах зараз, то відповідь у процесі знайдеться сама.
До речі, в нас теж була така радянська промисловість у 1990-х. Але вона розвалилася відразу після розпаду СРСР. Ми почали залучати іноземних інвесторів. Нам дуже допомогло сусідство зі скандинавськими країнами та їхніми інноваційними економіками. Вони почали приносити до нас різну бізнес-етику й культуру, показуючи, як по-справжньому слід виводити промисловість на міжнародні ринки. Однак, якщо в Україні збережеться нинішній рівень корупції та негативу в підприємницькому середовищі, давати якісь рекомендації важко.
У. Т.: У ЄС нещодавно змінилося чимало високопосадовців. Декотрі з них, як-от італійка Федеріка Моґеріні чи люксембуржець Жан-Клод Юнкер, зі «старої» Європи, схильної до більш дружніх відносин із Москвою. Інші, як поляк Дональд Туск, суворіше реагують на російську агресію. Яким чином, на вашу думку, може змінитися політика ЄС щодо Росії та Східної Європи?
– Дуже складне питання. Коли моя партія балотувалася до Європарламенту навесні цього року, гаслом її кампанії було «Зупинити корупцію Путіна». Бо це не тільки внутрішня проблема Росії, а й дуже розумна гра на бізнес-інтересах різних європейських компаній. У цьому і проблема. Дуже сподіваюся, що нам вдасться подолати цей ризик. Принаймні наша позиція тут завжди однозначна.
Але ЄС – це складна модель взаємодії різних суверенних держав. Я розумію, що Європа працює доволі повільно, але зрештою ця машина діє. Тепер там уже усвідомили, що Росія не є надійним партнером. Нам доведеться багато чого змінити в енергетичному та інших аспектах взаємодії з нею. І це станеться, бо я певен, що Москва не бажає обирати інший курс на найближчі п’ять-шість років. Отож потрібно мати терпець і не драматизувати відсутність негайного консенсусу в Європі. ЄС разом зі США має чимало інструментів контролю над РФ з її доволі слабкою економікою.
Біографічна нота
Юган Партс народився 1966 року. Здобув юридичну освіту в Тартуському університеті, працював у Міністерстві юстиції Естонії. У 1998-му призначений генеральним аудитором. 2002-го пішов з посади і приєднався до нової партії, а згодом очолив її. У 2003 році стає прем’єр-міністром країни. У 2003–2005-му – міністр економіки та комунікацій. Нині депутат парламенту Естонії, заступник голови партії «Союз Вітчизни і Res Publica» (IRL), що входить до групи Європейської народної партії в Європарламенті. Кандидат на прем’єрське крісло від IRL на парламентських виборах, що відбудуться 2015 року