"Політтехнологічний проект "Новоросія-2014" є типовим історичним міфом російського розливу, яких Москва наплодила чимало й тиражує до сьогодні. І "Новоросія-2014", і її попередниця з ХІХ століття не витримують елементарної перевірки історичними фактами", – пише Брехуненко.
"Недолугість вилазить уже під час спроби визначити історичність території "Новоросії". Приміром, до неї чомусь зараховують частину історичної Слобідської України – Харківщину, північ Луганщини та Донеччини. Натомість іншу частину Слобожанщини – Південно-Східну Сумщину – ні", – додає автор.
"Про ті території Слобідської України (частина Білгородської, Липецької, Курської, Воронезької областей), які більшовики в 1919–1925 роках відірвали від українського масиву й передали до складу Російської Федерації, не варто й згадувати. Зрозуміло, що Сумщина випала з "Новоросії", бо не настільки зросійщена, щоб підтримувати сепаратизм. З цієї самої причини дали спокій Кіровоградщині, більша частина якої належить до історичної Південної України. Однак розраховували на північ Одещини (історичне Поділля), сподіваючись, вочевидь, на вплив, як чомусь вважають, зросійщеної Одеси", – зауважує історик.
Більше читайте у матеріалі Віктора Брехуненка "Український Південь та Схід" у №25 "Українського тижня".