Роль вікінгів у світовій історії можна порівняти з античною цивілізацією. От тільки ступінь дослідженості неспівмірно менший, а дарма. Вікінгам завдячуємо багатьма ідеями, міфами, символами, технологіями та звичаями, які вони приносили з поступом своєї експансії від берегів Північної Америки до азійських степів. Вікінги змінили політичну й культурну мапу Європи, сформувавши нові конфігурації торгівлі, економіки, поселень і конфліктів. Тож вихід українською ґрунтовного дослідження «Діти Ясена та В’яза. Історія вікінгів» Ніла Прайса став для багатьох довгоочікуваним і бажаним. Адже автор поставив собі амбітне завдання реконструювати світ вікінгів без романтизації, з урахуванням нових археологічних і міждисциплінарних досліджень: «відтворити добу вікінгів, якій байдуже, що про неї думаємо, з усіма її цінностями та звичаями, які можуть видаватися нам чужими або навіть страхітливими: минуле на їхніх умовах, а не на наших».
Про залюбленість британського археолога та історика у свій предмет, якому він присвятив понад 30 років досліджень, можна здогадатися вже з перших сторінок. «Поезія доби вікінгів, доладно зачитана в гідному оточенні, смакує, як студене залізо на язиці: складні рими накладаються одна на одну, мов шари паморозі — підступні, але прекрасні», — зазначає він у вступних заувагах щодо відтворення мови в книжці.
Історія вікінгів щільно огорнута міфами (яким на українських теренах сприяли і російсько-радянська ідеологія, і популярна культура). Багатьом відоме «відчуття гіркої досади, що виникає, коли в публічному чи приватному дискурсі з’являється ще одна нісенітниця, що не витримує перевірки фактами». Ба навіть структурування галузі історичного знання про вікінгів на східну й західну зони впливу автор вважає науковим спадком холодної війни. Адже насправді спільного між тими, хто досягав американського узбережжя, й тими, хто сплавлявся річкою Волхов, може виявитися значно більше. Такий погляд дає українському читачеві ширшу перспективу власної історії — коли Київ і Чернігів виринають разом із Біркою та Гедебі, а сюжети з «Повісті временних літ» перетинаються зі скандинавськими сагами.
Читайте також: Городище на Оствиці: дракари, ремесла й жива середньовічна історія
Прайс нагадує, що археологічна наука здійснила суттєвий поступ за минулі десятиліття, як і загалом природничі та гуманітарні науки, котрі в комплексі формують нове знання про другу половину першого тисячоліття. Тож «вікінги, яких я вивчав у коледжі в 1980-х, були зовсім іншими людьми, ніж ті, про яких я розповідаю своїм студентам нині», — пише дослідник.
На читачів чекає чимало відкриттів, починаючи від легенди про створення світу й перших людей — чоловіка-Ясена та жінки-В’яза — на березі Світового океану. Водночас автор постійно підважує усталене знання, ставлячи провокативні питання на кшталт: чи дійсно вікінги вірили у свої основоположні міфи й потойбіччя так, як ми нині уявляємо? Перегляду й уточнення потребує буквально все: від поняття «вікінгів» — «збірного образу скандинавських племен мореплавців, воїнів і торговців, який більше приховує, аніж пояснює», і до періодизації. Адже «доба вікінгів почалася не зі славнозвісних розбійних набігів на заході й довгих кораблів», та й не завершилася «якимись подіями в певний час», а лише розійшлася різними шляхами поміж народів і теренів, що зазнали впливу вікінгів.
Тож книжка охоплює широке коло питань: від того, як вікінги уявляли світ, особистість, гендер і родину, до їхнього ставлення до Інших, із якими вони ділили простір. Ідеться про матеріальну культуру й повсякденне життя, про владу, політичні структури, обряди і право, про війну з живими та уявні межі з мертвими. Автор також говорить про мореплавство, демографічні зрушення, розширення торговельних мереж, мобільні піратські утворення та діаспори, а ще про економічні зміни в Скандинавії, перебудову сільських територій і формування держав.
Культурна апропріація образу вікінгів у подальші часи — окрема цікава тема, проте Нілові Прайсу про це не йдеться. Він зосереджується саме на відтворенні «космосу» й «ойкумени» (Мідґарду) вікінгів у їхніх хронологічних межах — і робить це ретельно та переконливо.
Читайте також: Святий чи достовірний? Що (не) відомо про Аскольда
Як людина зі скандинавським іменем, я взялася читати цю книжку з підспудною думкою довідатися більше про своїх гіпотетичних покровителів. І була винагороджена. Виявилося, що Ніл Прайс «підіграв» моїй жартівливій настанові, присвятивши книжку «fylgjur» — буквально «нащадкам», символічно — духам зі скандинавської міфології, що охороняють людину протягом життя.
