1999 рік. Олександр Мороз, Олександр Ткаченко, Євген Марчук та Володимир Олійник зустрілися у Каневі і підписали документ, за яким мали б висунути єдиного кандидата на президентських виборах. Однак, «Канівська четвірка», як назвали тоді цю групу політиків, до виборів спільної позиції не знайшла. Мороз пішов на вибори самостійно, і посів третє місце, пропустивши вперед Леоніда Кучму і Петра Симоненка.
16 вересня 2000 року зник журналіст «Української правди» Георгій Гонгадзе. Лідер Соцпартії Олександр Мороз оприлюднив «плівки Мельниченка», на яких людина з нібито голосом Леоніда Кучми віддає наказ розібратися з журналістом. Громадськість почала підозрювати вище керівництво держави у причетності до вбивства. Цей факт змусив опозиційні політичні сили і громадські організації об’єднатися і розпочати кампанію «Україна без Кучми» (УБК) з метою усунути з посади тодішнього президента.
До руху приєдналися партії СПУ, Батьківщина, Наша Україна, Собор, Українська республіканська партія, Реформи і порядок, УНА-УНСО, Всеукраїнська партія трудящих, а також ліві та праві громадські організації. Почалися масові акції протесту.
13 лютого 2001 президент Кучма, прем'єр-міністр Віктор Ющенко та голова Верховної Ради України Іван Плющ підписали «лист трьох», в якому назвали учасників УБК «фашистами». Така заява ще більше «підігріла» протестувальників. Пік акцій протестів припав на 9 березня 2001-го року. Внаслідок сутичок із міліцією було затримано кілька десятків осіб, серед яких і народні депутати.
У квітні 2001 року відставлений парламентом прем’єр Ющенко оголосив про «опір режимові». Навколо колишнього урядовця почали об’єднуватися опозиційні політики і громадськість. Протягом 2001 виник громадський рух «Наша Україна». Опозиціонери готувалися до парламентських виборів 2002 року. Тодішнє виборче законодавство дозволяло об’єднуватися у політичні блоки, тож, навколо Ющенка та згодом зареєстрованої партії «Наша Україна» єдналися й інші. До Блоку Віктора Ющенка увійшли 10 політичних партій. На виборах Блок здобув перемогу в одномандатному окрузі, але, програв вибори в «мажоритарці» і не зміг створити більшість у парламенті, поступившись провладному Блоку «За Єдину Україну».
У 2004 році Блоки Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка оголосили про створення коаліції «Сила народу» для підтримки кандидатури Ющенка на виборах президента у жовтні 2004 року. В результаті співпраці після переголосування Ющенко став президентом. Однак, мир в опозиції тривав недовго. Призначену в січні 2005 року прем’єра Юлію Тимошенко було звільнено у вересні того ж року. Конфлікт у «помаранчевій» владі тривав до парламентських виборів 2006 року.
На виборах пропрезидентський блок «Наша Україна» зменшився з 10 до 6 партій і здобув майже 14 % голосів і посів третє місце. Перемогла Партія регіонів, однак сформувати більшість не змогла. В результаті тривалого конфлікту між президентом і Кабінетом міністрів, нездатності парламентарів створити більшість, президент Ющенко розпустив Верховну Раду і оголосив позачергові вибори у 2007 році.
Та навіть це переголосування докорінно не змінило ситуацію. БЮТ лиш зміцнив свої позиції, кількість підтримки Партії регіонів і «Нашої України» практично не змінилася.
Конфлікти, що почалися з 2005 року не могли не позначитися на виборчій кампанії 2010 року. Тимошенко і Ющенко цього разу "пішли" порізно. Як підсумок, Тимошенко програла вибори у другому турі Віктору Януковичу. Ющенко зійшов з дистанції у першому турі, набравши лише 5,45 % голосів і посів п’яте місце.
5 серпня 2011 року низка опозиційних партій створили Комітет опору диктатурі (КОД), до складу якого увійшли парламентські й позапарламентські партії «За Україну!», ВО «Свобода», «Громадянська позиція», «Батьківщина», «Фронт Змін», Партія захисників Вітчизни, Європейська партія України, КУН, НРУ, УСДП «Наша Україна»,«Народна самооборона», УНП, «Пора», ПРП, РХП, Українська партія та громадські об'єднання «Зарваницька ініціатива», «Жінки за майбутнє», «Пам'ять Народу». Пізніше зі складу Комітету вийшла «Громадянська позиція», а «Народна самооборона» вирішила об’єднатися з «Батьківщиною».
22 січня 2012 року, у День Соборності і Свободи України на Софіївській площі відбулася чергова спроба об’єднання опозиції. Олександр Турчинов («Батьківщини»), Арсеній Яценюк («Фронт змін»), Віталій Кличко (УДАР) та інші члени КОД підписали Угоду про спільні дії Об’єднаної опозиції України.
Як повідомлялося раніше, 22 січня з нагоди Дня Соборності та Свободи України на Софійвській площі пройшов мітинг опозиційних сил.