На початку лютого українським інфопростором прокотилися новини про увагу іспанських ЗМІ до Анатолія Шарія як жертви залякувань із боку «українських нацистів». Сюжети на цю тему справді вийшли у кількох програмах із одним ведучим, Карлосом Кілесом — на радіо Onda Cero і каналі La Sexta. Обидва медіа належать до першої п’ятірки у своїх категоріях.
На Onda Cero Кілес зазвичай розповідає історії на навколокримінальну тематику. Наприклад, бере інтерв’ю у дружини каталонського телепродюсера, яку ув’язнили за звинуваченнями у спробі вбити його й отримати спадок. Або говорить про розборки драгдилерів чи про шахраїв, які вдавали важкохворих і видурювали пожертви через соцмережі. Крім того, Кілес — автор кількох художніх і документальних книжок на навколополіційні теми, а в минулому працював у Каталонській агенції запобігання шахрайству з державними коштами.
У сюжетах про Анатолія Шарія Кілес описує його як «дуже важливого українського журналіста, політика і блогера», якому довелося тікати зі своєї країни через те, що він викривав корупцію у владі. Ольга Шарій у коментарі для сюжету нарікає, що вони бояться за життя Анатолія, бо йому погрожують у соцмережах. Доказ цих погроз — відео, нібито зняте біля будинку Шарія в Іспанії, на якому троє чоловіків кремезної статури вночі позують для фото чи відео з розгорнутим українським прапором. Сюжети про це виходять чомусь зараз, хоча відео датоване вереснем минулого року. Шарії кажуть, що подали заяви до поліції та очікують на рішення суду, домагаючись заборони в’їзду до країн Шенгенської зони для представників «Національного корпусу». Ведучий коментує і пояснює, часом майже повторюючи репліки своїх співрозмовників, що Нацкорпус — це впливова організація озброєних нацистів, апологетів вищості білої раси, знищення меншин, насильства; вихідців із «батальйонів смерті у громадянському… братському конфлікті» в Україні. Тиждень звернувся по коментар до Нацкорпусу: там заперечують інформацію про стеження за будинком Шарія чи якісь акції біля нього.
Читайте також: «Шарій у місті». Як партія скандального блогера працює на Луганщині
У найсвіжішій наразі програмі, також за участі Кілеса та інших журналістів, Шарій уже розповідає про те, що його партія заважає Володимиру Зеленському, тож Офіс президента задіяв Нацкорпус для нейтралізації його самого та його політсили. Спікери говорять про українських «неонацистів», які приїжджають і осідають в Іспанії, порівнюючи їх за рівнем загрози з «ІДІЛ». Утім, про конкретні докази їхньої протиправної чи організаційної діяльності на території Іспанії не згадують. Тлом для розмови слугує відео демонстрацій іспанських правих груп за єдність країни та їхніх сутичок із прихильниками незалежності Каталонії. Ця програма вийшла 9 лютого на TV3 — головному каналі каталонського суспільного мовника, відомому своєю прихильністю до політичного сегменту, який виступає за відокремлення Каталонії від Іспанії. Раніше він мав найбільшу аудиторію в своєму регіоні, але останніми роками втратив близько половини глядачів, які голосують за партії, що підтримують єдність Іспанії.
Міжнародної аналітики у журналістській роботі Кілеса немає. Тож можна припустити, що він або недостатньо обізнаний із ситуацією в Україні, або ж і справді дотримується саме такої думки, яку висловлює у коментарях. У нього немає запитань чи згадок про те, як фінансується партія «журналіста-розслідувача» в Україні — про це йшлося у матеріалі команди Bihus.info. Ані про те, звідки у період економічних труднощів для медіа як в Україні, так і в Іспанії у Шарія знайшлися кошти на нерухомість на Коста-Дорада неподалік Барселони, про яку писало Слідство.інфо. Ані про висловлювання самого Шарія у блогах і соцмережах, спрямовані, наприклад, на розпалювання ворожнечі проти мешканців або вихідців із Західної України. Втім, відео з кремезними чоловіками вночі біля будинку «журналіста» в очах іспанських медійників чи пересічних глядачів, які не заглиблюються у нюанси української політичної ситуації, все ж посуне ці питання на другий план.
По-перше, Нацкорпус в Іспанії серед тих, хто взагалі знає про цю організацію, асоціюється з правим радикалізмом і неонацизмом. Дослідники, які послідовно займаються темою України в Іспанії, можуть краще розуміти, скажімо, різницю між Нацкорпусом й «Азовом», політичне представництво ультраправого сегменту в Україні та історичні нюанси. Але для загалу ці питання нецікаві й неактуальні, оскільки Україна давно зійшла з перших шпальт ЗМІ. Зараз там COVID-19, події у США і дедалі більш поляризований внутрішньополітичний порядок денний, а якщо говорити про новини нашого регіону — тут превалює історія Навального та протести в Білорусі. Утім, в очах пересічного глядача, якщо він узагалі не перемкне канал на цьому сюжеті, відео з вишикуваними чоловіками в одностроях, бійок без пояснення контексту та зображеннями певної символіки викличе або посилить відповідні асоціації.
Читайте також: Луна-кімната з червоними кульками
По-друге, тиск на журналістів в Іспанії сприймається негативно передовсім самою медійною спільнотою та громадянським середовищем. Утім, Анатолія Шарія не знають в Іспанії як журналіста-розслідувача чи опозиційного політика з України, оскільки дотепер він ніяк не був присутній у загальнонаціональному медійному просторі. І саме медіасередовище в Іспанії вкрай поляризоване, тож боротьба за свободу слова часто підміняється захистом права на маніпуляцію.
По-третє, у випадку претензій до журналістської, політичної чи фінансової діяльності очікуваний варіант дій — звернення до правоохоронних органів та судів.
Поки що єдина помітна реакція на сюжети в Іспанії надійшла від українців. Очільники кількох місцевих українських організацій написали відкритого листа до міністра внутрішніх справ, наголосивши на питаннях про походження коштів і пропагандистської діяльності Анатолія Шарія. Поза цим жодної ширшої реакції на медійному, політичному чи інших рівнях поки що не було.
Також варто пояснити поточний політичний контекст. По-перше, регіональний. Останніми роками прихильники відокремлення Каталонії знаходять політичну підтримку у росіян. Як зараз, так і в розпал каталонської кризи у 2017–2018 роках на офіційному рівні найвищі російські посадовці висловлювали підтримку територіальної цілісності Іспанії та небажання втручатися в її внутрішні справи. При цьому іспанські медіа писали про інформаційні кампанії за участі росіян. Наприклад, розслідування El País від грудня 2017-го показало, як близько 5 тис. ботів у той період систематично поширювали меседжі про Каталонію від RT і Sputnik у твіттері. Про докази того, що державні та приватні російські й венесуельські групи через соцмережі та сайти масово просували просепаратистські меседжі напередодні референдуму, говорили і міністри оборони та закордонних справ Іспанії. А під час останньої зустрічі з Верховним представником ЄС із зовнішньої політики Жозепом Боррелем очільник російського МЗС Сєрґєй Лавров згадав про «політичних в’язнів» в Іспанії у відповідь на згадку про Навального від свого візаві. До слова, Боррель виріс і починав свою політичну кар’єру в «Іспанській соціалістичній робітничій партії» саме в Каталонії.
Читайте також: Дві колони ОПЗЖ
Ще один місцевий момент: 14 лютого в Каталонії відбулися парламентські вибори, тож інформаційне тло в регіоні зараз напружене. Індивідуально найбільше голосів здобули соціалісти, які виступають за Каталонію у складі Іспанії, але мають помірковані позиції щодо регіональної автономії, і «Республіканська лівиця Каталонії», що підтримує від’єднання каталонських регіонів від держави, у складі якої вони зараз перебувають. Сукупно у різних політсил, що підтримують відокремлення, виходить дещо більше мандатів. Але сюрпризом став четвертий результат праворадикальної партії «Vox», яка категорично підтримує єдність Іспанії, а її лідер висловлювався за обмеження каталонської автономії. З таким активним інформаційним тлом і поляризацією в регіоні особливо вдалим ґрунтом для меседжів, що звучали у сюжетах про Анатолія Шарія, може бути нинішня аудиторія TV3. Для неї асоціації з іспанськими ультраправими — це зв’язок із запеклими політичними опонентами, адже ті виступають категорично проти від’єднання Каталонії.
Якщо говорити про ширший національний контекст, то потепління у відносинах між Іспанією та Росією не видно. Іспанія послідовно підтримує європейські санкції через російську агресію проти України та інші дії росіян уже в самому ЄС, територіальну цілісність і суверенітет України, а також відправила свої винищувачі до Литви для участі у патрулюванні повітряного простору балтійських країн в рамках ініціативи НАТО. У вересні минулого року до Іспанії з візитом приїжджав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Іспанський прем’єр Педро Санчес на початку каденції зустрічався з Петром Порошенком у межах його візиту до Іспанії, а у січні цього року мав телефонну розмову з Володимиром Зеленським, під час якої йшлося, зокрема, про допомогу з вакциною від COVID-19. До того ж торік у грудні він провів відеозустріч зі Святланою Ціханоуською під час її візиту до Іспанії на знак підтримки демократичних перетворень у Білорусі.
Нинішня медійна активність Анатолія Шарія навряд чи зможе суттєво вплинути на ставлення до України чи українців у Іспанії. Утім, поки, як каже він сам, місцеві правоохоронні органи розслідують погрози на його адресу, Шарій може використовувати момент і медійні майданчики, які вирішать надати йому платформу, для огульної і не завжди підкріпленої достовірними доказами дискредитації політичного керівництва України та її дипломатичних представництв, ветеранів російсько-української війни і ситуації в Україні загалом. Як він це послідовно робить і в Україні.