Володимир Заблоцький військово-морський експерт Defence Express

Існує два шляхи закрити небо України. Пояснює експерт

Світ
5 Березня 2022, 10:59

Особливістю російсько-української війни є широке використання авіації, балістичних і крилатих ракет. Саме цими засобами були атаковані у перший день відкритої агресії аеродроми, центри управління військами та засоби ППО ЗСУ. Зрозуміло, що не минулося без втрат, що погіршило ситуацію. Та попри усе, ЗСУ зберегли керованість і боєздатність, а засоби ППО разом з винищувальною авіацією ефективно знищують засоби повітряного нападу супротивника, у тому числі атакуючи аеробалістичні цілі.

У ближній зоні ефективними є переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК), такі, як «Ігла», «Стінгер» тощо, які  зазвичай завдають втрат штурмовій авіації агресора при спробі атакувати наземні цілі. Cаме ПЗРК ускладнюють дії штурмової авіації супротивника і змушують її триматись на більших (вище доступних для ПЗРК 5 км) ешелонах по висоті, тобто, там, де її вже «бачать» РЛС системи ППО і, відповідно, знищують ЗРК та винищувачі.

Втім, використання найсучасніших ПЗРК об’єктивно обмежується не лише дальністю (5 км), а й погодними умовами (хмарність), що ускладнюють видимість цілі для оператора і людським фактором. До того ж, для насичення усього периметру оборони потрібна величезна кількість ПЗРК, що. Західні партнери, звісно, постійно поповнюють запаси ПЗРК наших армійців, але потребу важко закрити за умов активних бойових дій і щоденної високої витрати боєприпасів.

Користуючись прогалинами у системі ППО України, що виникли як внаслідок недостатньої кількості сучасних ЗРК, так і, ймовірно, певних втрат під час першого удару, агресор продовжує активно використовувати свою авіацію. Саме це уможливило висадку кількох тактичних десантів в Харкові, Миколаєві, Василькові, Гостомелі тощо, які згодом усі були знищені. І саме перевага у повітрі дозволила агресору досягти певного просування на півдні, у Запорізькій, Херсонській і Миколаївській областях.

Читайте також: Десятий день війни з росією. Інформація за регіонами (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)

Тимчасом війна триває, відновити втрати у ЗРК середньої дальності швидко не вийде. Це вимагає певних процедур, значних витрат і головне — часу, якого бракує. Що робити в такий ситуації? В експертному середовищі розглядають різні варіанти вирішення цього питання.

Перший – який може дати ефект у стислі терміни і до якого Україна давно закликає – закриття українського неба із залученням сил НАТО. За експертними оцінками, можливості НАТО в галузі електронного контролю над наведенням на цілі у повітряному просторі з використанням космічних систем могли б повністю закрити наше небо від атак російськими крилатими ракетами та літаками, які в такому випадку будуть знищуватися на великих відстанях — на межі безполітної зони (No-Fly Zone). Сучасні технології дозволяють встановити безполітну зону віддалено, на відстані декількох сотень кілометрів. Тож сили і засоби ППО-ПРО Альянсу, що будуть залучатись для вирішення цього завдання, можна розташувати на території країн НАТО, в нейтральній зоні акваторії Чорного моря або ж на території України (за її відповідним зверненням). В якості прикладу можна було б використати досвід задіяння американських ЗРК «Patriot» на прохання Ер-Ріяду, для ППО-ПРО цієї країни від атак проіранських повстанців-хуситів.

Другий варіант, який також має право на реалізацію, можливий у випадку прийняття конгресом США законопроекту, зареєстрованого у Сенаті США 21 січня 2022 року про ленд-ліз для захисту демократії в Україні. Останній має на меті спрощення та прискорення укладання угод на поставку озброєння та військової техніки для ЗСУ в рамках програм військової допомоги США Україні. До цього можна додати також  створення можливості для іноземців воювати в Україні проти російського агресора, котра нещодавно з’явилася. Тобто, отримані (після прийняття відповідного закону) в рамках того ж ленд-лізу озброєння (ЗРК) могли б обслуговувати іноземці, що мають відповідний вишкіл і досвід. Впровадження на озброєння ЗСУ ЗРК середньої дальності дозволить відсунути поріг перехоплення (і знищення) повітряних цілей на десятки кілометрів від об’єктів захисту, що само по собі дуже важливо.

Читайте також: Як закрити небо над Україною? – пояснює експерт

На превеликий жаль, США і НАТО поки не поспішають закривати небо над Україною. Наразі для цього там все ще бракує політичної волі через побоювання, що такий крок означатиме певне залучення Альянсу до війни з РФ.

Тимчасом агресор не має жодних намірів щодо деескалації військових дій в Україні. Відтак, питання закриття неба для нашої країни набирає критичної важливості і МЗС України продовжує працювати над його рішенням. 4 березня відбулася термінова нарада міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, за участі очільника МЗС України Дмитра Кулеби. Під час цього заходу було порушено також питання щодо необхідності закриття неба над Україною. Тим не менше, НАТО не буде закривати небо через побоювання ризику безпосередньої конфронтації  з Росією.

Вітчизняні експерти вважають за можливе отриманя від НАТО тактичні системи ППО західного виробництва, які дозволять значно покращати ситуацію. За неофіційними даними, Україна навіть вже очікує на поставку подібних засобів ППО. Не випадково 3 березня Угорщина, яка до цього чинила спротив, розблокувала поставки засобів ППО НАТО для України.

На окрему увагу заслуговує питання поповнення матеріальної частини української винищувальної авіації, яка від самого початку війни активно боронить наше небо. Надзвичайно актуальним є питання поповнення і заміни парку винищувальної авіації. 27 лютого п.р особисто Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки (!) Жозеп Боррель пообіцяв передати Україні до 70 бойових літаків, що стоять на озброєнні кількох країн-членів НАТО (МіГ-29 та Су-25), втім, його слова так і залишились словами. Адже невдовзі ці країни офіційно спростували інформацію пана Борреля. Щоправда, 3 березня вже держсекретар США Ентоні Блінкен згадав про літаки і, ймовірно, питання знову буде винесене на порядок денний – можливо, після додаткових перемовин Вашингтона з лідерами відповідних європейських країн НАТО.