Ісландія наразі страждає від другої хвилі економічних та фінансових труднощів, що виникли після краху банківської системи в жовтні 2008 року. Тоді іноземні інвестори в старі ісландські банки та їх інституційні інвестори продали свої облігації за копійки в хедж-фонди, зазвичай відомі як «фонди-стерв'ятники».
Уряду Ісландії тоді належало 100 % усіх трьох нових банків, які були підняті з уламків старих збанкрутілих фінустанов. Уряд мав на меті надати боржникам знижки на активи, які він отримав від старих банків. Це б означало «справедливу вартість» за низької оцінки ринків на той час. Припускалося, що такий крок взяв би до уваги розумні можливості домашніх господарств та підприємців для погашення кредитів, які залишились неоплаченими, коли вартість валюти впала, а ціни на імпорт відповідно зросли. Проте, коли хедж-фонди отримали облігації старих ісландських банків, уряд був змушений укласти з ними угоду.
За словами експертів, хедж-фонди розглядаються зазвичай як сміттярі фінансової системи та є бичем багатьох держав. Але тепер існує небезпека, що вони стануть засобом гноблення національних економік.
При цьому, ситуація в Ірландії має свої особливості. Ісландська іпотека та багато інших споживчих кредитів пов’язані з індексом споживчих цін в країні, і до недавнього часу з курсом крони по відношенню до провідних валют. Кредитори можуть не тільки вимагати 100 % від номінальної вартості, а також додати до суми кредиту індексацію. Таким чином тисячі сімей, бідних ісландців втратять майно через кредити, які в багатьох випадках більш як подвоїлись внаслідок краху валюти та подальшого зростання цін.
Нові банки списали частину боргів корпоративним боржникам, проте борги для сімей, які мали виплачувати по 30-50 % на кредит, після переоцінки змушені будуть платити 100 %. Унаслідок неможливі для повернення високі борги прирікають боржників на десять або більше років негативних наслідків.