Початок повномасштабної російсько-української війни поставив Пакистан у незручну становище. Безпосередньо 24 лютого тодішній прем’єр-міністр країни Імран Хан перебував у Москві, і мав у той же день приймати рішення: покидати Росію чи завершувати візит. Те, що він тоді не став шкодити відносинам з РФ, прокитайська позиція тодішнього Ісламабаду та хаос перших днів створили відчуття, що Пакистан не засуджує дій Росії, а може й підтримує їх. Така неоднозначна позиція прем’єра-міністра країни, що традиційно зберігає хороші відносини з США та Сполученим королівством, однак, стала останньою краплею для політичної еліти Пакистану. Уже в квітні Хан, відомий своєю антизахідною риторикою, був усунутий від урядування через вотум недовіри, а після кількох спроб організувати антиурядові виступи, перетворився на політичного маргінала. Його місце посів Шахбаз Шариф, представник традиційного політичного класу країни, що набагато більше схиляється до співпраці з Заходом. І це приносить певну визначеність у позицію Ісламабаду щодо російсько-української війни.
Пакистанські поставки
Першою ластівкою в відновлених після 24 лютого українсько-пакистанських відносинах стали події осені. Тоді з’явились повідомлення про те, що Королівські військово-повітряні сили Великобританії доставляють до Східної Європи 122-міліметрові снаряди пакистанського виробництва, які згодом передавались Україні. Але на цьому історія не закінчилась. У першій половині січня The Economic Times повідомили, що Пакистан планує надати Україні пряму військову допомогу. До пакету входять 155-міліметрові снаряди, метальні заряди M4A2, артилерійські капсули M82 та підривники PDM. Їх надасть місцевий постачальник зброї DMI Associates у співпраці з оборонними компаніями Східної Європи».
Читайте також: Сирійські паралелі
Натомість, як повідомлялось, Пакистан очікує отримати допомогу України у модернізації своїх гелікоптерів Мі-17, а також у ремонті парку із 320 танків Т-80УД. За даними видання, пакистанськими гелікоптерами займеться українська компанія, яка виробляє авіадвигуни та промислові морські газові турбіни. Раніше ці ж 320 танків були куплені Пакистаном в України. Варто відзначити, що повідомлення про угоду з’явилось на фоні ігнорування Пакистаном запитів на зброю з боку Росії. Відповідно, у військовому питанні країна зайняла скоріше проукраїнську позицію. І Пакистан має на це свої причини.
Невдалий рік
Цій державі Південної Азії повномасштабне вторгнення РФ в Україну принесло шалені збитки. Пакистан – це така держава, яка імпортує водночас і енергоресурси, які сильно подорожчали, і зерно, поставки якого в перші півроку війни сильно затримувались або взагалі не здійснювались. При цьому основними експортерами зерна до Пакистану були Україна та Росія. Це приносило значні збитки як промисловості, так і домашнім господарствам. Але згодом виявилось, що країні не пощастило ще сильніше. Саме цього року Пакистан зазнав найсильніших повеней у своїй історії внаслідок аномальних дощів. Країну затоплювало з червня по жовтень, що врешті призвело до понад 1700 смертей, знищило майна на $15 млрд та завдало економічної шкоди на ще на стільки ж. Найбільше постраждало при цьому сільське господарство, як й раніше не могло цілком забезпечувати потреби країни.
Саудівська Аравія, США, КНР, а також низка інших держав та фондів надали Пакистану допомогу, але цього замало для підтримки країни з хронічно дефіцитним бюджетом, на яку на додачу впала така катастрофа. Ціни летять угору, зростає інфляція, з’являється дефіцит їжі, медикаментів, пального. Нині в країні навіть обговорюють можливість перенесення виборів, на проведення яких в уряду банально бракує грошей. У цій ситуації Пакистан життєво потребує траншу від МВФ, який йому не спішать видавати. Французьке видання Le Monde з цього приводу ще восени писало, що підтримка Пакистаном України може бути ціною за кращі умови співпраці з МВФ. Крім того, видання допускало, що передача Ісламабадом снарядів може підштовхнути США до продажу Пакистану F-16, чому протистоїть Індія.
Кремлівська «рука допомоги»
З іншого боку, говорити, що Пакистан відтепер стоїть на чітко проукраїнських позиціях не можна. Не пройшло й тижня після повідомлення про новий пакет допомоги, як 18 січня до Пакистану прибула значна делегація з російських службовців та бізнесменів. Обговорювались питання постачання російських енергоресурсів до Пакистану через Китай. І переговори принесли певні результати.
Міністр енергетики РФ Ніколай Шульгінов після зустрічі з пакистанською делегацією заявив: «сьогодні ми детально обговорили будівництво газопроводу «Пакистанський потік». Ми готові підписати необхідні корпоративні документи». Договір про будівництво об’єкту сторони підписали ще 2015 року, але постійно відкладали його реалізацію. Однак тепер, коли Ісламабад балансує на краю фінансової ями, купівля більш дешевих енергоресурсів може його зацікавити.
Читайте також: Пакистан йде по лезу ножа, ризикуючи впасти в політичний хаос
Крім газових питань, Пакистан веде переговори з Росією про постачання дешевої нафти у великих кількостях. Про це повідомляє видання Gzero. За його інформацією, посередником у цій угоді є Китай, а розрахунки сторони планують здійснювати в юанях. За деякими оцінками, Пакистан має намір придбати в Росії 70 млн. тон нафти, а це означає що РФ постачатиме 35% від загального імпорту цього виду енергії в Пакистан.
Для Пакистану співпраця з Росією виглядає вкрай привабливо ще з однієї причини. Вичавлені з Європи, росіяни в пошуках нових ринків збуту своїх енергоносіїв пропонують клієнтам серйозні знижки. За підрахунками видання First Post, «якщо Пакистан, який переживає важку економічну кризу і дефіцит продовольства, зможе забезпечити угоди зі знижкою 30%, то країна зможе щорічно заощаджувати понад $2 млрд». Тим більш, що пакистанський міністр зі справ пального Мусадік Малік ще в грудні 2022 року заявив, що знижку Пакистан дійсно отримає. При цьому в Ісламабаду є твердий аргумент на свій захист: «чому Індії можна купувати російську нафту, а нам ні?». А можливо, саме постачання озброєнь Україні й дало Пакистану можливість шукати порятунку у співпраці з РФ.
Таким чином, попри те, що Пакистан став набагато більше включатись у процеси російсько-української війни, йому парадоксальним чином вдається зберігати непередбачувану позицію. Вразливе становище, в якому опинилась країна, змусило її шукати вигоди у співпраці з жертвою та агресором. І тут Ісламабад рухається цілком у логіці Анкари, яка також не цурається ані торгівлі з РФ, ані постачання озброєнь Україні.