Уже за рік настало розчарування. Президент Ющенко уклав першу угоду з Віктором Януковичем, реформи загальмувалися – і, хоч як це прикро, почався розбрат між помаранчевими лідерами. На президентських виборах 2010 року перемогу здобув не стільки Янукович, скільки розчарування. Той знав, що цього разу йому потрібна вся повнота влади, тож відразу взявся забезпечувати її собі в усіх ланках держави та суспільства.
Відтак останніми роками більшість моїх українських друзів відчували апатію: не було й мови про готовність до ще однієї Помаранчевої революції. Минулі парламентські перегони особливо не зацікавили виборців. Ніхто не сподівався на зміну корумпованої системи.
Одначе торік дедалі більше людей почали сподіватися, що Угода про асоціацію з ЄС змінить ситуацію: будуть проведені необхідні реформи у сфері судівництва, громадяни матимуть рівні права, скінчиться безмежна влада президентсько-прокуратурного режиму.
Отож, коли 21 листопада українці дізналися, що втратили історичну можливість, це було справжнім шоком для них. Нова революція почалася знизу. Опозиційні лідери підтримали протести, однак насправді вона була народною.
Силові заходи за участю підрозділів «Беркута» – побиття мирних демонстрантів – спонукали людей до ще більшої рішучості. Україна раптом прокинулася і ось уже чотири тижні поспіль бореться за своє майбутнє серед зимового холоду. Весь світ співчуває українцям.
Нам у Європі, з нашою байдужістю до ЄС через численні проблеми, самовідданість людей на Євромайдані видається такою собі варіацією на «Оду до радості» на слова Фрідріха Шиллера й музику Людвіґа ван Бетховена – про майбутнє України в Євросоюзі. Несподівано для себе завдяки завзяттю українців ми згадали про справді важливі речі: демократію, права людини, верховенство права та прозору ринкову економіку. Люди, які живуть у суспільстві, де всього цього бракує, усвідомлюють значення згаданих цінностей на тлі повсякденних проблем.
Влада забороняє українцям протестувати на Майдані й погрожує звільненнями з роботи. Декому платять: ідеться про так званих тітушків, що розмістились у Маріїнському парку поблизу Верховної Ради. Однак людей, які стоять на Євромайдані за ідею, легко відрізнити від цих заробітчан.
Україна продемонструвала світові справжнє обличчя народу, який заслуговує кращого майбутнього на своєму 23-му році незалежності як держави й залежності від ненаситних олігархів. Європа повинна широко відчинити перед нею двері й допомогти звільнитися від минулого.