У розмові з Тиждень.ua пані Дмитришин виклала своє бачення перспектив української літератури за кордоном, розповіла, хто і чому потрапив на Фестиваль європейських літератур у місті Коньяк та пояснила, що потрібно зробити українцям, аби існувати на літературній мапі Європи.
Тиждень.ua: Пані Ірино, ви займаєтеся просуванням української літератури у Франції не перший рік. Наскільки, на вашу думку, українські письменники «вписуються» в європейський літературний контекст?
– Напевне, ще рано виводити константи, в усякому разі стосовно французького простору: надто мало книжок було перекладено. Думаю йдеться швидше про «неподібну подібність»: з одного боку відмінне, з іншого рідне. А це констатація повернення у європейський простір, відкриття західним читачем ментальної приналежності українців до східноєвропейського літературного середовища.
Тиждень.ua: Але щоб збільшити кількість перекладів, треба мати досить цікавих для іноземного читача творів. Наскільки рівень українських літераторів відповідає світовому?
– Рівень —дуже нечітке поняття, адже у світовій літератуі є також різні письменники, зі своєю читацькою аудиторією. Думаю, що хороший письменник, справжній, отримає визнання, скільки би це не забрало часу.
Тиждень.ua: Наша розмова відбувається в місті Коньяк, де триває Фестиваль європейських літератур. Наскільки, на вашу думку, дієва подібна фестивальна промоція?
– Україна незнана і погано знана країна у Франції. Фестиваль – нагода вивести країну, її культуру і історію з-за лаштунків, вписати її на ментальні карти європейців. І потрібна буде ще не одна така подія. Все це —ті камінчики, які створять підмурок для майбутнього. Колись європейський культурний простір не уявлятиметься без української складової.
Фестиваль європейських літератур – це не франко-український фестиваль, а французький захід, на який Україну запрошено почесним гостем. У контексті європейської літератури. І коли політичні лідери (мер міста, голова регіону, голову департаменту) і громадські представники (відповідальні за фестиваль, директор центру книги) у словах привітання цитують Барку і Вольтера, наголошують на прагненні України до свободи, переконана, що саме так Україна «просуватиметься» на Заході. Та Україна, яку варто підтримувати і захищати.
Тиждень.ua: Деякі відвідувачі висловлювали сумніви щодо списку запрошених письменників. Казали, що когось бракує, а інші могли б і почекати…
– Вибір творів виходив з об’єктивної реальності – наявності перекладів сучасних авторів на французьку мову. На сьогодні цей список короткий і був повністю представлений: Андрухович, Дереш, Курков. Сергій і Марина Д’яченки позиціонувалися французьким видавництвом як кияни і українці, чиї твори належать до найкращої літератури фантастичного жанру. Вибір англомовних авторів, чиї книжки були перекадені французькою, був обумовлений як їх українським походженням, так і українською тематикою.
На мій погляд, вибір бездоганний з огляду на те, що наявне на французькому ринку: читачам пропонувалися твори абсолютно різні за жанром, за стилем письма, за тематикою, за письменницьким «стажем». Ця еклектичність, на мою думку, була на користь загальної «марки» української літератури.
І якщо відбір на премію Коньяку не відповідав реальному українському літературному просторові, то його відтворила у межах можливого видана до фестивалю збірка новел, яка об’єднує шість авторів : Марія Матіос, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Андрій Курков, Оксана Забужко і Тарас Прохасько.
Тиждень.ua: Ви викладаєте в Інституті Східних мов та цивілізацій, щоденно спілкуєтеся з колегами, які досліджують «сусідні» з українською культури. З якими темами, на ваш погляд, асоціюється Східна Європа в літерататурі?
– Думаю, східно-європейська література надто багата, щоб бути підведеною до одного знаменника. Перш за все, напевне, йдеться про «перетравлення» історії, тієї про яку західна європа тільки здогадувалася. Людина у тоталітарно-комуністичному просторі. Безумовно, східно-європейська естетика, чутливість, замріяність – протилежно тому, що у Франції називається «картезіанізм» (від Декарта). Можливо, також гумор, східно-європейський абсурд, знову ж таки зумовлений історією.
Тиждень.ua: Як би ви визначили останні літературні тенденції в Європі? Наскільки українські автори, за вашими спостереженнями, ідуть у ногу з часом?
– На мій погляд, у глобалізованому світі Україна йде поряд з європейськими тенденціями, але у своєму власному варіанті, де можна віднайти і наслідування і спротив. Причини для хвилювання, мені здається, є не у письменниках, а у загальному стані книжкового ринку. З браком книгарень, недостатніх мереж розповсюдження, коли ятки завалені дешевим російськомовним непотрібом (це не камінь у бік російської літератури) – підійдіть на будь-який вокзал, до кіосків – навіть на заході країни.
УТ: Як ви ставитеся до розподілу літератури на інтелектуальну та масову?
– Література повинна задовольняти потреби всіх прошарків. І українська література переможе тоді, коли розвинеться не тільки високоінтелектуальний продукт, а і масова література, зі всіма бойовиками і жіночими романами.