Вже у березні 2022 року почали з’являтися побоювання, що російська агресія може не лише спричинити дефіцит продовольства в Україні, особливо на її тимчасово окупованих територіях, але й призвести до глобальної світової кризи.
Багато для кого, як-от скажімо для абсолютної більшості країн Близького Сходу, наслідки перебоїв постачання українського зерна прогнозовано стануть катастрофічними. Наприклад, до війни Єгипет імпортував 80% зерна з України та Росії. У березні 2022 року, тобто вже через місяць після початку російсько-української війни, поставки зерна з України до Єгипту впали на 42%. Окрім Єгипту, до топ-імпортерів українського зерна належать й такі країни, як Ліван, Туніс, Лівія та Ємен. Ліван, наприклад, імпортує 60% свого зерна з України. Продовольча криза не оминула й такі доволі ізольовані країни, як Іран, який після перемоги ісламської революції у 1979 році робив ставку на досягнення власної аграрної «самодостатності». Сьогодні ж імпортне зерно забезпечує третину внутрішніх потреб Ірану, особливо після посухи 2021 року. Мохаммад Реза Мортазаві, голова Асоціації виробників борошна Ірану, ще 2 травня заявив, що в цей час Іран залежить від іноземного зерна більше, аніж будь-коли. За словами Фахреддіна Амеряна, голови ірансько-бразильської торгової палати, більш ніж 40% відсотків іранського імпорту зерна походили з України та Росії.
Читайте також: Атака на Ербіль. Як оборона України пов'язана з подіями в Іраку
За повідомленням комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку, з 24 лютого 2022 року Росія привласнила близько 400 тисяч тонн зерна з тимчасово окупованих районів Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. Крім цього, російські війська знищують елеватори, склади, сільськогосподарську техніку та інфраструктуру, тим самим зриваючи проведення посівної кампанії.
Блокада українських портів та мінування морських шляхів унеможливлюють експорт сільськогосподарської продукції з минулих врожаїв. Вже зараз лише в порту Одеси заблоковано 25 мільйонів тонн зерна, а загалом Україна не має можливості вивезти близько 90 мільйонів тонн зернових.
В кінці квітня – на початку травня Росія спробувала нелегально вивезти 27 тисяч тонн українського зерна на судні «Матрос Позинич», яке спрямували з Криму в єгипетський порт Александрія. Після відмови Єгипту прийняти вантаж, Росія спробувала продати зерно в Ліван, а після відмови ліванської сторони – в Сирію.
За повідомленнями Глобальної мережі з боротьби з продовольчими кризами Продовольчої та сільськогосподарської організації при ООН (GNAFC), вторгнення Росії в Україну поставило під загрозу голоду понад 400 мільйонів людей у світі і може стати однією з наймасштабніших продовольчих криз в історії людства.
Іранський буханець хліба за європейськими цінами
12 травня іранський генерал-майор Хосейн Саламі, лідер Корпусу Вартових Ісламської революції заявив, що «нам, іранцям, потрібно прооперувати нашу економіку, і звичайно ж ми мусимо розуміти, що в такій ситуації труднощів нам не уникнути. Я звертаюся до представників басіджі (парамілітарна структура в Ісламській Республіці Іран — Ред.) — поспішайте на допомогу людям, бо наші вороги тільки й чекають нашої хвилинної слабкості».
В чому ж полягає це сумнівне «оперування» економіки? Ще 1 травня іранці прокинулися зранку, щоб з подивом виявити, що іранський уряд різко скасував усі субсидії на імпортне зерно, і що ціни на борошно миттєво поповзли вгору. Подекуди зростання цін сягало 500%. Хліб традиційно був і є невід’ємною частиною щоденного раціону іранців, тож після зростання цін хлібобулочні вироби почали зникати з прилавків магазинів. Ціна індустріального борошна зросла на 444%.
Минулої середи ми зайшли у нашу місцеву пекарню. Ціни на хліб (крім традиційного) та хлібобулочні вироби зросли майже втричі. Чоловік, який стояв переді мною у черзі здивовано перепитав продавчиню, коли за буханець хліба, який минулого тижня коштував 6000 томанів ($1,4), йому сьогодні довелося заплатити 17500 ($4,1). Щоправда, ціни на так званий «традиційний» іранський хліб (мається на увазі тонкий, плаский хліб: лаваш, барбарі або санґяк) поки так не змінились – ціна, наприклад, хліба санґяк й надалі не перевищує 5,000 томанів ($1,2).
Два тижні тому іранський уряд вперто переконував, що незважаючи на різке зростання цін на борошно і муку, ціни на «традиційний» іранський хліб поки що піднімати не будуть. Джаліль Рахімі Джаханабаді, голова Комісії з національної безпеки та зовнішньої політики, а також представник так званого реформістського крила іранських політиків, різко розкритикував рішення уряду скасувати субсидії. У своєму твіттері він написав, що скасування субсидій і подальше зростання цін на борошно з прив’язкою до долара й світових ринкових цін «було величезною помилкою уряду». «Вже багато років рівень терпимості іранського народу є обмеженим», – зазначив він.
Ахіллесова п’ята режиму
Протягом останніх декількох років іранці дедалі сильніше відчувають гострі наслідки економічної кризи, яка не лише поглиблюється, а й, як видається, зовсім не контрольована урядом в Тегерані. Згідно з офіційною урядовою статистикою, інфляція в Ірані зараз сягає 40%, проте багато експертів вважають, що в розрахунку на ціни продуктів харчування ці показники насправді ще вищі. Рівень бідності в Ірані зріс до безпрецедентних масштабів. За офіційними даними уряду, близько 60% з 84 мільйонів іранців живуть за межею бідності. З них від 20 до 30 мільйонів живуть у «абсолютній бідності». Для порівняння, наприклад, в 2010 році офіційна кількість іранців змушених жити у «абсолютній бідності» становила близько 10 мільйонів.
За повідомленнями іранських ЗМІ, ціни на рис, який є чи не найважливішим інгредієнтом іранської кухні, зросли на 130%, що змусило біднішу частину населення почати купувати хліб в якості альтернативи. На 120% зросли ціни на квасолю, а також на олію, яйця, цукор і масло. Ще в листопаді минулого року навіть в Тегерані були періодичні перебої з постачанням соняшникової олії та масла, які час від часу зникали з прилавків.
Читайте також: Як російська агресія провокує глобальну продовольчу кризу
Окрім скасування субсидій на борошно, дещо раніше уряд вже скасував субсидії на деякі ліки. Ще в квітні цього року ціни на ліки іранського виробництва зросли на 100-200%, а на імпортні – подекуди аж на 600%. За офіційними підрахунками, такі субсидії на медикаменти та продукти харчування обходилися уряду аж до $100 мільярдів на рік.
Алі Хаменеї, Верховний Лідер Ірану, який особисто контролює не лише внутрішню, зовнішню, але в тому числі й економічну політику та має безпосередній вплив на внутрішні макропроцеси, насправді не несе ніякої особистої відповідальності за погіршення економічної ситуації в країні. Більше того, Хаменеї вже декілька разів публічно звинувачував в проблемах з економікою уряд Хасана Рухані – попередника нинішнього президента Ебрагіма Раїсі. У своїй традиційній щотижневій промові Хаменеї проігнорував різкий стрибок цін, й закликав іранський народ підтримати адміністрацію Раїсі в цей непростий час. Сам же президент Раїсі пообіцяв, що уряд виплатить малозабезпеченим громадянам невеликі суми прямої грошової допомоги у розмірі $12-15.
Іранський уряд також повідомив, що буде пропонувати громадянам спеціальні цифрові купони, за якими можна буде придбати обмежену кількість хліба за субсидованими цінами. Решту ж продаватимуть за реальними ринковими цінами. Передбачається, що така «цифрова хлібна схема» почне працювати приблизно через два місяці. За повідомленнями іранських чиновників, список товарів, які включатиме така схема скоро розширять і вона ймовірно включатиме й інші продукти, наприклад, курятину, сир та рослинну олію.
«Хлібні» протести
Незважаючи на те, що Тегеран зі зрозумілих причин дуже негативно ставиться до будь-яких проявів громадського спротиву, хвилі народних заворушень час від часу сколихують ісламську республіку протягом усіх 43 років її існування. Найбільш масові протести відбулися після президентських виборів у 2009 році і стали першим серйозним викликом для режиму. Спорадичні протести на місцях відбувалися аж до 2017 року, коли вони переросли у масові виступи й були придушені. В листопаді 2019 року півтори тисячі людей в різних містах Ірану були убиті військовими і службами безпеки під час безпрецедентних на той час протестів, які згодом стали відомі під назвою «кривавий абан».
Тож було цілком очікувано, що за вище описаних економічних умов, такі болючі для населення заходи, як різке підвищення цін на хліб, змусить людей виходити на вулицю. Минулого тижня іранці почали виходити на вулиці в міст в південно-західному Ірані. Вони скандували антиурядові гасла, часто вдаючись до риторики, спрямованої проти поточного режиму (тобто проти ісламської республіки), проти президента Раїсі й Верховного лідера Хаменеї, а також скандували гасла на підтримку колишнього шаха. Найбільші протести відбулися в південній провінції Хузестан, в таких містах як Ахваз, Дезфуль, Ізех, а також в портовому міст Махшахр. За повідомленнями в соцмережах, демонстранти в місті Ізех підпалили мечеть та декілька магазинів. У відповідь на це уряд тимчасово вимкнув інтернет в Хузестані, а за повідомленнями ЗМІ принаймні 22 демонстранти було заарештовано. До слова, саме в провінції Хузестан зосереджені основні родовища нафти Ірану, а також нафтовидобувні заводи.
Уряд також подбав, щоб іранські ЗМІ, котрі й так перебувають під пильним наглядом цензури, приділяли якомога менше уваги зростанню цін на хліб. За інформацією власних джерел іранського каналу Iran International, який розташований в Лондоні, всі продюсери і ведучі іранського державного радіо Фарханґ нещодавно отримали розпорядження від Алі Рези Хабібі, директора радіостанції. Хабібі наполегливо закликав підлеглих уникати згадок про проблеми з економікою. Він застеріг, що будь-які порушення його настанов будуть покарані, оскільки це може «поставити під загрозу національну безпеку країни». Хабібі теж зазначив, що задля покращення «психологічної безпеки» громадян, він радить уникати «песимістичних» і «критичних» заголовків щодо цін на хліб.
Чому Іран важливий для України
Внутрішня ситуація в Ірані, яка на перший погляд має мало спільного з Україною, насправді є надзвичайно важливою. Вже багато місяців Іран веде напружені переговори із західними країнами у Відні щодо іранської ядерної програми, а також щодо зняття санкцій. Внаслідок цих санкцій Іран – країна, що займає четверте місце в світі за кількістю нафтових резервів (9,5% усіх резервів світу), і друге місце за наявністю природного газу (16% від усіх світових резервів) — зараз фактично позбавлена права продавати нафту на міжнародних ринках. Іран є одним з найсильніших гравців на цьому ринку, й одним з найсерйозніших конкурентів Росії. З початком російсько-української війни Іран побачив свій шанс довести переговори до логічного завершення. Росія ж, офіційний союзник Тегерану, всіляко перешкоджала процесу, зі зрозумілих причин намагаючись заблокувати повернення свого конкурента на глобальний ринок.
В березні міністр нафти Ірану Джавад Овджі заявив, що держава може вийти на максимальні потужності всього лише за два місяці після підписання нової угоди і зняття санкцій. Іран підтвердив, що планує видобувати 3,8 млн барелів щодня. Головною перешкодою на переговорах Ірану та Заходу зараз є питання про статус Корпусу вартових ісламської революції (КВІРу), яких Сполучені Штати визнали терористичною організацією, й Іран вимагає скасування такого статусу. За більш ніж сорок років після революції КВІР перетворилась в досить неоднорідну структуру. Окрім консервативного крила «яструбів», яким керував покійний генерал Ґасем Сулеймані (який, до слова, мав дуже тісні відносини з Кремлем), і яке є ключовим інструментом впливу Ірану в регіоні, у КВІР є й прагматичні фракції. Основна мета КВІР – втримати режим при владі, а отже й свою безпрецедентну монополію в іранській економіці.
Читайте також: Старі труби і колоніальні травми. Чи може Алжир звільнити Італію від російського газу
Звичайно, за відсутності будь-якої організованої опозиції (а саме така ситуація наявна в Ірані), подальші прояви народного невдоволення не призведуть до зміни режиму. Але вони можуть призвести до дуже непередбачуваних і катастрофічних наслідків, як для країни, так і для влади. Чи можна припустити, що поширення дедалі більш радикальних протестних настроїв серед іранців, які продовжують посилюватися після погіршення економічної ситуації у 2018 році, можуть підштовхнути Тегеран до непрямої співпраці із Заходом? Це питання особливо актуальне ще й тому, що головний «союзник» Ірану, тобто Росія, не лише сам потрапив під санкції, але й нахабно намагається саботувати намагання Ірану продавати свою нафту.
Нещодавно Іран провів вже п’ятий раунд переговорів із Саудівською Аравію, своїм ключовим противником в Перській Затоці, а Вища рада національної безпеки Ірану досягла важливих домовленостей з керівником саудівської розвідки. Така історична співпраця може послужити черговим знаком того, що Іран готовий владнати суперечності. А для Росії це означатиме втрату важелів впливу на ринку енергоносіїв.