Протягом цього року ми оточили себе і вас, наших читачів, поважними економістами та успішними фінансистами, котрі навперебій радили нам, куди класти і вкладати. Ми слухали їх і дослухалися, вірячи на слово панам, які знаються на термінах «хеджування валютних ризиків» та «ставка рефінансування». Ми йшли за ними, та де наші лідери тепер, коли щоранку курс долара скаче, а гривні – плаче? Коли банки зачинили свої двері перед нашим колективним носом, а далі носа ми не бачимо майбутнього – ні власного, ні доларового.
Озброївшись середньовічною легендою про митців-медіумів, вустами котрих говорив Всевидячий та Всезнаючий Всевишній, ми пішли до письменників і людей творчих професій питати, що робити із залишками наших заощаджень.
Радість без причини
Як виявилося, на думку митців, гроші мають приносити не відсотки, як раніше переконували нас банкіри, а… радість. «Бажано, щоб велику радість приносили невеликі гроші», – навчає наш новий фінансовий радник, письменник та головний редактор журналу «Однокласник» Сергій Іванюк. – «А тут уже починаються проблеми, бо з роками щастя від придбання девальвується. Колись надувна кулька була ціннішою, більш «щастямісткою», ніж сьогодні мобільний телефон. Тому метою інвестиції має бути не збереження грошей (це неможливо у принципі), а створення максимальної радості». У цьому самому руслі мислить і письменник та поет Сергій Жадан: «Найкраще – це дозволити собі те, у чому раніше відмовляв. Приміром, купити нарешті китайський скутер. Або китайську проститутку. Одним словом, ні в чому собі не відмовляти. Це знімає стрес і лікує комплекси. І криза тут, власне кажучи, ні до чого».
Serve консерв?
Найгірше, що спадає на думку, коли йдеться про тотальну кризу, – брак їжі. «Так, крах супермаркетів – це страшно, бо тоді міста стають злими і голодними, а села, які в нас і без того напівзруйновані, навряд чи зможуть чимось суттєво допомогти. Тому на випадок продовольчої кризи слід запасатися чимось на кшталт полярного пайка: сірниками, шоколадом, цукром і згущеним молоком, можна ще макаронами, але, думаю, до того не дійде», – теоретизує Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип». «Або просто сходити до китайської ресторації», – продовжує гастрономічну тему Жадан, зауважуючи, що консерви купувати навряд чи варто. – Думаю, під час інфляційної загрози найкраще вкладати гроші у власний життєвий досвід. Оскільки накопичувати банкноти немає жодного сенсу (все одно вони завтра згорять), а купувати сірники-сіль справді тупо». «Щодо продуктів, то я не ризикувала б: у крупах можуть завестися жучки, а консерви я не визнаю як концепт. Якби визнавала, то, може, купувала б на майбутнє», – міркує Анастасія Левкова, арт-менеджер мережі книгарень «Є».
А Павло Гудімов, керівник «Гудімов арт проекту», закликає інвестувати у «кріп із петрушкою»: «Отже, купуємо насіннячко вже зараз, а потім, навесні, саджаємо часник, капусту, цибульку, картоплю, помідори, авокадо, бурячок, зелень».
Жіночі хитрощі
У жінок одвічно особливий погляд на речі, а кризовий період – це ще і зоряний час для справжніх господинь! «Моя мама ще за Горбачова закуповувала мийні засоби кілограмами (потім же їх могло не бути!) і року до 1995-го ми користувалися порошком «Астра». З початком нинішньої кризи вона також передусім придбала кілька великих пачок прального порошку, зубні пасти, мила, шампуні тощо – все одно вони не псуються, а потім не доведеться на них витрачати гроші», – зауважує Анастасія Левкова. А панна Оксана Щур, літературознавець та медіа-менеджер, радить інвестувати у жіночі панчохи: «По-перше, їх можна використовувати по одній із пари, і тоді лише чотири панчохи утворюватимуть аж три пари, адже вони рвуться не від старості, а з несподіванки. Це не просто інвестиція, це навіть індивідуальна така собі програма страхування! З часом можна навіть визначити, скільки однакових панчіх має купувати господиня, адже надмір їх у шафі – це фактично мертвий капітал. Панчохи і колготки – речі воістину вічні, й попит на них стабільно високий, бо жінка без панчіх не жінка!»
Дороге і блискуче
«У кого є зайві гроші, може також накупити золотих злитків у банках (поки вони там є) і замурувати у стіну квартири – це мало б допомогти обивателю психологічно», – пропонує пан Семків метод терапії під час кризи. Марина Шевченко, редактор телеканала «К1», радить витрачатися на все красиве: «Новорічні подарунки мають бути мінімально практичними і максимально красивими, у яскравій, подарунковій (обов’язково!) обгортці – тоді складається враження, що криза вас не стосується: ви, як і раніше, можете собі дозволити витрачатися на приємні дрібниці».
«Ми з донькою Мартою-Марією знайшли чудовий спосіб інвестувати кошти. Не повірите, але це… акваріум», – ділиться особистим досвідом письменник Анатолій Дністровий. – «Саме декоративні рибки і їхня затишна підводна оселя стали нашим першочерговим прагненням. Тепер ми вечорами дивимося на них і почуваємося щасливими. Головне – думки про погане зникають. Найкращі інвестиції під час кризи – мабуть, у спокій. Решта – суєта».
А Анастасія Левкова ностальгує: «Пам’ятаю епізод із 1990-х років, коли моя тітка купила мені та своєму синові по морозиву – воно було не звичайне: не біле, як усі у вафельних стаканчиках, а зелене (мабуть, тому мені й запам’яталося). Тепер, коли згадую це через 13 років після смерті тітки, то думаю: тоді фінансово було так скрутно, вона могла не купувати цього морозива або, наприклад, купити його тільки своєму синові, коли вони були без мене. Але тітка не пошкодувала грошей на це дитяче задоволення, і я тепер цей епізод пам’ятаю. Може, це смішно звучить, бо що таке морозиво? Але мені не смішно, навпаки, на очі навертаються сльози. Інвестиції у своїх рідних – це інвестиції у власне безсмертя, хоча б у їхній пам’яті».