Нині амбасада Еквадору в Англії отримує тисячі листів з проханням надати втікачам притулку. Лист на підтримку Ассанжа також був направлений особисто президентові Еквадору Рафаелю Корреа від американської правозахисної організації Just Foregn Policy.
Серед підписантів: режисери Майкл Мур та Олівер Стоун, а також філософ Ноам Хомський. Автори петиції заявили, що Ассанж лише займався журналістикою, а кримінальне переслідування стосовно нього є проявом тиску на свободу слова та перешкоджанням вільному поширенню інформації про американську міжнародну політику.
Цікаво, що попервах еквадорська влада обіцяла вирішити питання щодо надання притулку протягом однієї доби. Однак справа затягнулася. В будь-якому разі посол в Англії був викликаний до Кіто для консультацій з приводу цієї справи, тож остаточного рішення наразі не ухвалено.
Загалом, пошуки політичного притулку в посольствах є доволі поширеним явищем. Формально територія амбасади є недоторканною. Однак, коли китайська влада заарештувала в Лондоні революціонера Сунь Ятсена, англійська поліція увійшла до приміщення посольства й звільнила майбутнього президента Китайської Республіки.
У 1956 році після придушення Угорського повстання непримиренний ворог комуністичного режиму кардинал Міндсенті сховався в американському посольстві, де й провів 15 років. І лише 1971-го, після дипломатичних перемовин Папи Римського Павла VI, кардиналові дозволили виїхати до Відня.
Утім, поведінка Ассанжа аж надто схожа на істерику. Зрозуміло, що він аж ніяк не хоче потрапити до рук американського правосуддя. Стосовно тих, хто розкриває державні таємниці, воно вкрай жорстке. Постає слушне запитання, а на що він, власне, сподівався, коли кидав виклик найсильнішій державі планети? Що за такі його публікації з ним панькатимуться?
Якщо вже він революціонер, котрий бореться за свободу інформації, а він неодноразово себе таким називав, то й поводитися має відповідно. І хоч би як там просувалося розслідування, але суд буде відкритим. Тож, наслідуючи приклади італійських карбонаріїв, французьких якобінців та російських народовольців, суд буде перетворений на трибуну викриття всього того, проти чого він виступав на своєму сайті. Але якогось особливого революційного прориву не спостерігається. Та й вибір посольства Еквадору як території для притулку є аж ніяк не випадковим, а прагматичним та усвідомленим.
Дивним, зокрема, є те, що борець за свободу інформації дедалі більше співпрацює з російським офіційним телеканалом Russia Today, на якому він раніше вів телепередачу The World Tomorrow(«Світ завтра»). Його співрозмовниками були доволі одіозні особистості, зокрема, лідер терористичної організації «Хезболла» Хассан Насралла.
Утім, недивно. Під час свого візиту до Франції тоді ще прем’єр-міністр Росії Владімір Путін на прес-конференції дав свою оцінку ситуації, що склалася довкола WikiLeaks. «Навіщо пана Ассанжа запроторили за ґрати? У нас по селах так кажуть: чия б гарчала, а твоя б мовчала». Цікаво, а що б сказав російський прем’єр, якби на тому ж таки WikiLeaksоприлюднили документи КДБ, ФСБ чи московського МВС. Чи згадав би він у такому разі про демократію? Питання, як-то кажуть, риторичне. До речі, саме час згадати англійське прислів’я the devil rebuking sin– чорт, котрий засуджує гріх. Воно цілком відображає сутність самого Путіна.
Коли у квітні 2011 року президент Еквадору Рафаель Корреа запросив до себе в гості Джуліана Ассанжа, мало хто міг припустити думку, що засновник WikiLeaksприйме запрошення південноамериканського лідера. Під час телевізійного інтерв’ю лідер Еквадору напряму про можливість приїзду Ассанжа до столиці країни, міста Кіто, не обмовився взагалі. Орландо Перес, редактор провладної еквадорської газети El Telegrafo і сумнівів не має, що саме під час тієї розмови в Ассанжа й з’явилася ідея попросити притулку в Еквадору.
І цьому ж таки інтерв’ю керманич Еквадору зазначив, що оприлюднена WikiLeaks дипломатична переписка навіть посилила позиції його уряду, «тому що серйозні обвинувачення в бік американського посольства сприяли зростанню націоналістичних настроїв та посиленню бажання захищати суверенітет країни». Прикметно, що при цьому він не проґавив нагоди розкритикувати незалежну від влади Еквадору пресу за те, що та не оприлюднила матеріалів WikiLeaks. На думку президента, приватна преса промовчала, оскільки публікація «суперечила її інтересам».
Таке ставлення еквадорської влади до Ассанжа сформувалося, певна річ, не відразу. Редактор незалежної газети Now Марлон Пуертас розповів, що «коли сталися перші витоки інформації, еквадорська влада вирішила, що удар був спрямований проти неї, тож не виказувала особливої довіри до таких відомостей». З часом, як продовжує журналіст, «ситуація змінилася, уряд усвідомив, що такий витік інформації можна використовувати в політичних цілях, тож тоді Ассанж з негідника відразу став героєм».
Заступник міністра закордонних справ Еквадору Кінто Лукас 29 листопада 2010 року запропонував Джуліану Ассанжу постійне проживання в Еквадорі «без будь-яких умов». Вже за кілька годин президент Корреа дещо скоригував слова дипломата, наголосивши, що його заява була висловленням його ж власної думки, не узгодженої з МЗС чи главою держави. В інтерв’ю колумбійській журналістці Клаудії Гурісаті Корреа сказав, що не пропонував Ассанжеві притулку, однак не виключав можливості, що таке може статися. «Ассанж порушив закон, однак зрештою він приніс неабияку користь, оскільки викрив імперську політику США». Як зауважив редактор газети El TelegrafoОрландо Перес, «Ассанж звернувся з проханням про надання притулку, маючи як підставу офіційне запрошення заступника голови МЗС Кінто Лукаса, котрого Корреа не дезавуював».
Чесно кажучи, з ідейних позицій важко пояснити, чому такий борець за свободу інформації, як Ассанж, шукає політичного притулку в країні, де президент постійно веде боротьбу з незалежною пресою. Як зауважив Марлон Пуертас: «…триває судовий процес проти газети El Universoй авторів книжки «Великий брат», в якій нищівній критиці піддано брата президента Фабрісіо».
Еквадорський журналіст і професор університету міста Кіто Хорхе Агірре в газеті «Комерсант» наголосив, що «з технічного боку Джуліан Ассанж не може претендувати на політичний притулок, оскільки формально його переслідують за сексуальні злочини. Однак надання засновникові WikiLeaksпритулку вигідно владі Еквадору та владі низки інших країн Латинської Америки. В архівах WikiLeaksє чимало документів, у яких висвітлені болючі для Уго Чавеса, Ево Моралеса (президент Болівії. – Ред.), Даніеля Ортегі (президент Нікарагуа. – ред.), Кристини Кіршнер (президент Аргентини. – Ред.) та інших лівих лідерів факти.
Зокрема, там наведені докази тісного зв’язку між урядом Еквадору та колумбійським повстанським угрупованням FARC, є також інформація про наркотрафік у Латинській Америці та страшенну корупцію у вищих ешелонах влади». Експерт додав, що «Джуліану Ассанжу цілком можуть надати протекцію в обмін на мовчання та відмову від оприлюднення низки документів».
Натомість британський адвокат Джуліан Ноул заявив у інтерв’ю ВВС, що еквадорська влада навряд чи наважиться допомогти засновникові WikiLeaks. «Це залежатиме від того, чи захоче Еквадор ризикувати величезним дипломатичним скандалом, котрий спалахне, якщо втікача від правосуддя вивезуть у посольській автівці. Дуже малоймовірно, що заради спасіння Джуліана Ассанжа еквадорці будуть готові піти на міжнародний інцидент».
Утім, хтозна. Заради того, щоби дати носака Штатам і Великій Британії, а до того ж продемонструвати свою безстрашність і незалежність, ліві лідери латиноамериканських країн можуть піти на неочікувані кроки. При цьому можливі наслідки від таких дій вони не завжди беруть до уваги. Тож маємо скандал у розвитку.