«Через 2-3 тижні ми матимемо чітке бачення того, якими будуть “сили перестраховки” для забезпечення миру в Україні», – сказав Макрон на підсумковій прес-конференції після саміту 31 держав-союзниць України. «Наша Європа потребує більше незалежності, – додав він. – Ми не можемо утримуватися від дій, якщо американці не приєднаються до нас у побудові міцного миру. Навіть якщо ми не хотіли б такого розвитку подій, проте, якщо треба, будемо діяти самі, без Сполучених Штатів».
Наскільки готова Європа до справжньої суб’єктності? Невдовзі дізнаємося. Франко-британська ініціатива насправді вельми символічна. Не йдеться про розташування міжнародних сил по лінії фронту чи навіть у прифронтовій зоні. Або у великих містах, або й узагалі — на західному кордоні. Справа — в принципі.
«Ще нема подробиць про те, хто буде задіяний і яка чисельність сил, але є підстави припускати, що вони можуть включати від 10 000 до 30 000 військовослужбовців, а також винищувачі для захисту повітряного простору України і морські патрулі, які розміновуватимуть Чорне море для захисту експорту зерна», – зазначає The Guardian.
Не чекаючи інших, Франція анонсувала додаткові 2 мільярди євро військової допомоги Україні: протитанкові ракети «Мілан», засоби протиповітряної оборони, такі як ракети «Міка», «Містраль», бронемашини VAB, танки AMX-10 RC, широкий спектр боєприпасів, деякі з яких дистанційно управляються, та безпілотники.
«Чи потрібні на це нові податки?» – відразу ж захвилювалися крайні ліві. «Коли будуть додаткові кошти на лікарні та школи, замість зброї?» – несеться інтернетом. Але Макрона не так просто збити з пантелику, якщо він не бажає когось слухати. «Ми діяли на випередження та заклали необхідні кошти до бюджету цього року Франція позбулась певних видів зброю, щоб відновити свій арсенал. Ми купуємо більше продукції у наших виробників, тож 2 мільярди цілком реальні для бюджету,» – повідомив він на вчорашній прес-конференції. Макрон уточнив, що в заявлених двох мільярдах євро закладена також частина від інтересів з заморожених російських активів. «Правові стандарти не дозволяють ці активи вилучити, проте цілком законно розпоряджатися відсотками на наш розсуд», – наголосив він.
У кулуарах французькі дипломати зазначають, що українська хоробрість є нашим справжнім «золотим резервом» переговорного процесу. «Ніхто не чекав такого відчайдушного та, головне, успішного спротиву! – поділився думками з Тижнем колишній працівник французького посольства в Києві. – Українці продемонстрували не лише безстрашність, але й виняткову винахідливість, здатність до інновацій, вміння розвивати свою оборонну промисловість». Саме це насамперед додає Макрону впевненості у важких переговорах з Трампом.
Нині до «коаліції рішучих» увійшла 31 держава. Тактичний план дій – це допомога Україні, пошуки дієвого механізму припинення вогню та підвищення боєздатності Європи, – разом з Україною.
У Франції допускають розміщення «сил перестрахування» або вздовж Дніпра, або – в центральній Україні, або й на західному кордоні. Завданням цієї структури мало б стати стримування Москви від повторного нападу. Захист неба над важливими містами та стратегічними базами. Щоб проєкт дійно запрацював, потрібно значно більше політичної волі, ніж ми бачимо нині. Та головне, що є рух, є усвідомлення небезпеки та бажання змін.
На рівні офіційного дискурсу, французька дипломатія чітко дбає, щоб проєкт створення «сил перестраховки» для України не виглядав конкурентним або закритим для США. «Ми воліли б діяти у співпраці з американськими партнерами, з залученням американських гарантій», – наголошують у Єлисейському палаці. Те, що Росія протестує проти появи іноземних військових на українській землі, схоже, страшить Париж все менше. Макрон відкрито звинувачує Москву в блюзнірстві та порушенні домовленостей, у нещирості та небажанні припиняти війну. Щоб вийти на таку чітку позицію, знадобилися три роки кровопролитної війни. Та зміни відчутні.
«Не може бути мира в Україні без України та не може бути європейської безпеки без європейців, – наголошує дипломатична служба президента Франції, підсумовуючи результати недавнього саміту. – Говорити про умови припинення вогню – це означає говорити насамперед про обов’язки, про встановлення відповідальності, про заходи, яких слід вжити у разі порушення режиму припинення вогню».
Про збільшення військової підтримки України учора також заявила Швеція. Прем’єр-міністр Ульф Крістерссон, який брав участь у саміті в Парижі, оголосив про запуск «найбільшого плану військового переозброєння Швеції з часів холодної війни». Мета – збільшення витрат на оборону до «майже 3,5 % ВВП [країни] до 2030 року».
Українська армія залишатиметься першою лінією оборони не лише для України, але й для Європи, – все більше усвідомлюють поляки та італійці, французи та британці. Київ каже про це десять років поспіль, проте лише нині, після повернення до влади в Штатах Трампа, європейці почали приймати цю очевидність та робити висновки.
У новій грі дуже важливими стане роль Китаю, а також Туреччини, які до цього часу, в пошуках власного інтересу, грали на двох регістрах. «Париж хотів би, щоб керівництво КНР, використовуючи свої привілейовані взаємини з РФ, грало активнішу роль в урегулюванні військового конфлікту в Україні», – заявив Макрон.
«Ми виходимо зі стану геополітичної меншини. Це — добре для Європи», – також зазначив французький президент на закритті саміту “рішучих”. Він виглядав на диво спокійним і навіть натхненним. «В Україні зараз вирішується дещо більше, ніж доля самої України, це — доля Європи», – наголосив він. Чи вдасться Європі бути на висоті тих викликів, на які вона мусить відповідати? Фінансовий та економічний потенціал для цього європейці мають. Перешкода — за колективною політичною волею країн ЄС. Чи знайдеться вона за 2-3 тижні, як оптимістично припустив Макрон? Залежить насправді від багатьох чинників. Один з них — непередбачуваність Вашингтона та сюрпризи нової американської політики. Волею Трампа європейці опинились з українцями в одному човні. Мусять тепер вигрібати разом, щоб не стати Титаніком.