Директор Програми стратегії та доктрини Рафаель Коен та заступник директора Відділу армійських досліджень Джан Джентіле з аналітичного центру Rand вважають, що наполягання на досягненні миру через переговори у цей конкретний момент не може припинити війну в Україні. Про це вони написали у тексті для видання Foreign Policy.
На думку авторів, російські та українські інтереси зараз ніде не перетинаються. Для України важливо повернути свої території до кордонів, що передували війні на Донбасі, дістати відшкодування за всі збитки для інфраструктури та притягнути до відповідальності всіх воєнних злочинців за національний геноцид. Для Росії здача територій, які вона вже анексувала, означатиме територіальні поступки Україні, грошей на репарації у Кремля немає, а сидіти на лаві підсудних Путін і його банда не виявили бажання.
«Такі контрасти зараз не пропонують життєздатного дипломатичного шляху вперед», — вважають фахівці.
Сполучені Штати часто покликаються на ядерну загрозу у своїх аргументах за перемовини. Однак перемовини не змінять того, що Україна має вигіднішу позицію через ситуацію на полі бою, а Росія й далі шукатиме спосіб посилити свою позицію. Звичайно, якщо «дипломатичне рішення» не є евфемізмом для української капітуляції.
Читайте також: Про тривалість відключень, імовірність «блекауту» та запаси для ремонту. Голова «Укренерго» пояснив ситуацію в енергосистемі
За час війни дипломатичних перемог було небагато і здебільшого відбулися тактичні вузькі домовленості. Автори мають на увазі лише кілька обмінів полоненими й загиблими, та дозвіл на експорт зерна. Ці порівняно невеликі дипломатичні перемоги складно назвати початком шляху миру, бо жодна зі сторін не дає сигналів про бажання цей мир здобути. Росія, наприклад, продовжує обстріли української інфраструктури, аби взимку спробувати зламати противника. Тому просування дипломатичного рішення наразі не виглядає логічним, вважають Коен та Джентіле:
«Підштовхування України до переговорів зараз надсилає низку сигналів, жоден із яких не є хорошим: це сигнал росіянам, що вони можуть просто перечекати західну прихильність до України, тим самим затягуючи конфлікт; це сигнал для українців – не кажучи вже про інших союзників і партнерів у всьому світі – що Сполучені Штати можуть деякий час вести гарну боротьбу, але, зрештою, покинуть їх; і це говорить громадськості США, що їхні лідери не прагнуть довести цю війну до кінця, що, своєю чергою, може посилити дратівливість стосовно неї в країні».
Україна завдячує сильнішою переговорною позицією політиці Києва битись, а не домовлятись, пишуть Коен та Джентіле: «Питання сьогодні в тому, чи врешті-решт Україна поверне контроль над Донбасом і Кримом, а не над Харковом і Херсоном. Цього б не було, якби навесні чи влітку хтось дослухався до натовпу «дайте дипломатії шанс».
Читайте також: Західні медіа: Херсон — велика поразка Росії, а Путін — не Гітлер
Також, на думку фахівців, Київ з часом лише посилить свою переговорну позицію. Серед аргументів – звільнення стратегічного Херсону, впевнений моральний дух українців та постійно оновлювана західна техніка.
Зрештою, переговори можуть створити безліч моральних, оперативних і стратегічних ризиків. Про них періодично згадують різні західні експерти та аналітики й досі вони сильно не змінились: українці страждатимуть під окупацією; російська армія зможе відновитись, перегрупуватись і вдарити пізніше. Крім того, попри впевнену світову підтримку України, Росія працює на дестабілізацію українських партнерств та коаліцій, аби припинити тиск на режим Кремля і постачання передової зброї. Пауза дасть час для РФ попрацювати й на цьому полі.
Фахівці пояснюють, що продовження війни дійсно може затягнути активні наступи й контрнаступи на місяці чи навіть роки, утім, наразі немає реальної дипломатичної альтернативи. «Якщо дипломатія означає проштовхування врегулювання, коли обставини на полі бою вимагають іншого, це не обов’язково морально виправданіший чи стратегічно мудріший підхід. Іноді сварка, а не розмова, точно є кращим вибором», – резюмують фахівці.