Пані Армандон зауважує, новий український президент, попри формальні жести в бік Євросоюзу, з перших місяців правління віддав перевагу діалогу та співпраці з Москвою. “Українсько-російське зближення викликало чимало запитань про перспективи відносин Києва та Брюсселю,” – вважає політолог.
На думку дослідниці, угоду про асоціацію між Україною та ЄС до кінця року радше за все буде підписано. “У той час, коли країни-учасниці ЄС намагаються реформувати європейську Політику сусідства, договір міг стати символом більших зобов’язань з боку Європейського Союзу перед своїми сусідами. Якби не одна велика проблема: це внутрішні політичні зміни в Україні, – вважає автор звіту. – Відступ від демократичного стандарту, що ми спостерігаємо з того часу, як прийшов до влади Віктор Янукович, можуть серйозно зашкодити європейській інтеграції країни”.
Пані Армандон перераховує позитивні зрушення у відносинах між Брюсcелем та Києвом.
“Завдяки узгодженню українського законодавства з європейськими нормами у газовій сфері, Україна підписала у вересні 2010 року, після чотирирічних перемовин, протокол про вступ до Європейської Енергетичної спільноти,” – пише вона. “У липні 2011, завдяки фінансовій підтримці Європейського Інвестиційного Банку, почалася модернізація газогону “Уренгой — Помари-Ужгород”,- нагадує дослідниця.
Пані Армандон також перераховує проекти, що їх фінансує в Україні Євросоюз: 66 млн євро на покращення прикордонного нагляду, 450 млн євро на покращення доріг, 30 млн євро — на інституційну реформу, 12 млн євро — на розвиток туризму в Криму… Загалом, на думку автора звіту, “улітку 2011 європейський контекст був цілком сприятливим для того, щоб завершти дискусії стосовно угоди про зону вільної торгівлі х ЄС”. “З-поміж усіх членів програми Східне партнерство, Україна найбільше просунулася в переговорах з ЄС,” – пише політолог.
“Проте, – зазначає Емманюель Армандон, – перспективу затьмарює величезна хмара… Ініціативи нової влади в царині внутрішньої політики геть не відповідають очікуванням Брюсселю щодо вкорінення принципів прав людини, демократії та правових стандартів ”. Дослідниця критикує скасування конституційної реформи в 2010 році, часті утиски свободи слова, дискримінацію кримських татар та ромів, високий рівень корупції та зловживання під час місцевих виборів 2010 року. Вона окремо зупиняється на кримінальних переслідуваннях членів опозиції, “не лише колишнього прем”єр-міністра Юлії Тимошенко, але також міністрів внутрішніх справ, економіки, навколишнього середовища, а також заступника міністра юстиції ”.
Емманюель Армандон робить висновок: “Лише за 18 місяців влади Віктора Януковича його політика рівноваг по відношенню до провідних зарубіжних партнерів, схоже, геть вичерпалася. Що в зовнішній, що у внутрішній політиці дії керівника держави не видаються такими, що працюють на забезпечення стабільних взаємин ані з Брюсселем, ані з Москвою. Подібна ситуація склалася наприкінці першого президентського мандату Леоніда Кучми. Тоді гальмування демократії та слабкість багатовекторної зовнішньої політики призвели до міжнародної ізоляції України… Найближчі тижні покажуть, наскільки нинішня київська влада здатна переконувати міжнародних партнерів.”